ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.11.2002 Справа N 2-5/5925-02
Вищий господарський суд України у складі: судді Москаленка В.С.
– головуючий, суддів Джуня В.В. і Селіваненка В.П. ,
за участю представників сторін:
позивача – Басюла В.В.,
відповідача – не з’яв.,
розглянувши касаційну скаргу державної податкової інспекції у
м. Ялті Автономної Республіки Крим (далі – ДПІ у м. Ялті)
на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 29.08.2002
зі справи № 2-5/5925-02
за позовом прокурора м. Ялти в інтересах держави в особі ДПІ у
м. Ялті
до повного товариства “Рарітет-Південь”, м. Ялта (далі – ПТ
“Рарітет-Південь”)
про стягнення 3078,45 грн.,
В С Т А Н О В И В:
Прокурор м. Ялти звернувся в інтересах держави в особі ДПІ у
м. Ялті до господарського суду Автономної Республіки Крим із
позовом про стягнення з ПТ “Рарітет-Південь” у доход держави
одержаних ним без встановлених законом підстав 3078,45 грн.
Позов мотивовано тим, що названа сума одержана ПТ
“Рарітет-Південь” від здійснення господарської діяльності з
торгівлі прийнятими під заставу виробами з дорогоцінних металів
і дорогоцінного каміння без отримання відповідної ліцензії на
здійснення названого виду господарської діяльності.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
13-20.06.02 (суддя Гаврилюк М.П. ), залишеним без змін
постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 29.08.02, прийнятою колегією суддів у складі: Голика В.С. -
головуючого, суддів Плута В.М. та Черткової І.В., у позові
відмовлено з тих мотивів, що ПТ “Рарітет-Південь” не здійснювало
господарської діяльності з виготовлення та торгівлі виробами з
дорогоцінних металів, а лише приймало названі вироби під
заставу, і така діяльність не підлягає ліцензуванню. Крім того,
судові інстанції дійшли висновку про те, що здійснення
господарської діяльності без ліцензії не тягне за собою
стягнення в доход держави одержаних від такої діяльності коштів,
а є підставою для застосування до суб'єкта господарювання
штрафних санкцій (частина друга статті 22 Закону України “Про
ліцензування певних видів господарської діяльності”
( 1775-14 ) (1775-14)
).
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ДПІ у
м. Ялті просить скасувати судові акти зі справи і стягнути з ПТ
“Рарітет-Південь” 3078,45 грн., отриманих без встановлених
законом підстав. Названі вимоги мотивовано тим, що у прийнятті
судових актів зі справи судом не враховано положення пункту 8
статті 9 Закону України “Про ліцензування певних видів
господарської діяльності” ( 1775-14 ) (1775-14)
і підпункту “е” пункту 1.3
розділу 1 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності
з виготовлення виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного
каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення,
напівдорогоцінного каміння, торгівлі виробами з дорогоцінних
металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння
органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння,
затверджених наказом Державного комітету України з питань
регуляторної політики та підприємництва, Міністерства фінансів
України від 26.12.2000 № 82/350 (далі — Ліцензійні умови), зі
змісту яких вбачається, що торгівля прийнятими під заставу
виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння підлягає
ліцензуванню відповідно до вимог Закону України “Про
ліцензування певних видів господарської діяльності” ( 1775-14 ) (1775-14)
.
На думку ДПІ у м. Ялті, позов про стягнення коштів у доход
держави підлягає задоволенню з огляду на наявність доказів
зарахування цих коштів на розрахунковий рахунок відповідача за
відсутності встановлених законом підстав їх одержання.
Відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
сторони належним чином повідомлено про час і
місце розгляду касаційної скарги. Прокурор і відповідач у судове
засідання не з’явилися, відзив на касаційну скаргу не надходив.
Перевіривши правильність застосування судовими інстанціями норм
матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення
представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов
висновку про необхідність скасування оскаржуваних судових актів
і направлення справи на новий розгляд з огляду на таке.
Відповідно до пункту 8 статті 9 Закону України “Про ліцензування
певних видів господарської діяльності” ( 1775-14 ) (1775-14)
такий вид
господарської діяльності як торгівля виробами з дорогоцінних
металів і дорогоцінного каміння підлягає ліцензуванню.
Зі змісту підпункту “е” пункту 1.3 Ліцензійних умов вбачається,
що у межах діяльності з торгівлі виробами з дорогоцінних металів
і дорогоцінного каміння здійснюється такий вид робіт, як
торгівля прийнятими під заставу ювелірними та побутовими
виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння.
Судовими інстанціями встановлено, що з 26.10.2001 по 17.01.2002
ПТ “Рарітет-Південь” приймало під заставу ювелірні вироби з
дорогоцінних металів, і прибуток від цієї діяльності за названий
період склав 3078,45 грн. Судові інстанції встановили, що ПТ
“Рарітет-Південь” не здійснювало торгівлі прийнятими під заставу
ювелірними виробами.
Водночас ні судом першої інстанції, ані судом апеляційної
інстанції не встановлювалися обставини, пов’язані з визначенням
джерела походження доходу у сумі 3078,45 грн., тобто не
з’ясовано підстави отримання суми, яка, на думку податкового
органу, одержана без встановлених законом підстав.
Отже у прийнятті оскаржуваних судових актів не були досліджені і
не набули належної правової оцінки усі юридично значимі
обставини, які входять до предмету доказування у даній справі.
Відповідно до частини другої статті 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція
не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що
не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду.
У новому розгляді господарському суду слід встановити, за
результатами яких господарських операцій відповідачем отримано
кошти у сумі 3078,45 грн., і дати належну правову оцінку цьому
факту.
Крім того, суди першої і апеляційної інстанцій припустилися
неправильного застосування приписів пункту 11 статті 10 Закону
України “Про державну податкову службу в Україні», за якими до
функцій органів державної податкової служби віднесено подання до
судів позовів про стягнення з підприємств, установ, організацій
і громадян в доход держави коштів, одержаних без установлених
законом підстав. Можливість такого стягнення не ставиться у
залежність від застосування заходів відповідальності,
передбачених статтею 22 Закону України “Про ліцензування певних
видів господарської діяльності” ( 1775-14 ) (1775-14)
.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 111-9 - 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 29.08.02 та рішення господарського суду Автономної
Республіки Крим від 13-20.06.02 зі справи № 2-5/5925-02
скасувати.
2. Справу № 2-5/5925-02 передати на новий розгляд до
господарського суду Автономної Республіки Крим.
Суддя В. Москаленко
Суддя В. Джунь
Суддя В. Селіваненко