Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді,

суддів;

за участю представників сторін: присутні, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу акціонерного банку "SSS"

на рішення від 18.02.2003 року господарського суду Київської області та постанову від 03.04.2003 року Київського апеляційного

господарського суду

у справі № Х2

за позовом Державного підприємства "XXX"

до спільного українсько-російського підприємства з іноземними інвестиціями Закрите акціонерне товариство "YYY"

третя особа - Фонд державного майна України,

- акціонерне товариство відкритого типу "ZZZ"

про зобов'язання вчинити дії

та зустрічним позовом спільного українсько - російського підприємства з іноземними інвестиціями Закрите акціонерне товариство "YYY"

до Державного підприємства "XXX"

про визнання права власності на майно

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 18 лютого 2003 року господарського суду Київської області (суддя Л.Л.Л.), залишеним без змін постановою від 3 квітня 2003 року Київського апеляційного господарського суду, позов задоволено: зобов'язано спільне українсько-російське підприємство з іноземними інвестиціями закрите акціонерне товариство "YYY" передати цілісний майновий комплекс склад паливно-мастильних матеріалів (паливно-енергетичний комплекс), що знаходиться за адресою смт. Н-ськ, вул. А-ва, 1, на баланс Державного підприємства "XXX", та зобов'язано спільне українсько-російське підприємство з іноземними інвестиціями закрите акціонерне товариство "YYY" звільнити та не чинити перешкод в користуванні Державному підприємству "XXX" цілісним майновим комплексом складом паливно-мастильних матеріалів (паливно-енергетичний комплекс) та земельною ділянкою в 1,83 га, що знаходяться за адресою смт. Н-ськ, вул. А-ва, 1.

Акціонерний банк "SSS" вважає, що зазначені судові акти безпосередньо стосуються його прав та обов'язків як добросовісного заставодержателя зазначеного майна і позбавлення цієї особи можливості бути учасником судового процесу унеможливило повний та об'єктивний розгляд справи.

В обґрунтування власних вимог скаржник посилається на договори застави від 1 листопада 2001 року та від 11 жовтня 2002 року, які були укладені з спільним українсько-російським підприємством з іноземними інвестиціями закрите акціонерне товариство "YYY", відповідно до яких акціонерний банк "SSS" набув права застави на спірне майно.

Заявник наполягає на касаційному перегляді рішення та постанови з огляду на порушення місцевим та апеляційним господарськими судами приписів статей 440 Цивільного кодексу Української РСР (1798-12) та 33 Закону України "Про заставу" (2654-12) і просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд.

Державне підприємство "XXX" вважає, що у заявника відсутнє право на подання касаційної скарги, оскільки договори застави від 1 листопада 2001 року та від 11 жовтня 2002 року в судовому порядку були визнані недійсними.

За клопотанням акціонерного банку "SSS" суд касаційної інстанції ухвалою від 30 травня 2003 року зупинив виконання рішення у даній справі до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом Київської області та Київським апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, і з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів знаходить за необхідне касаційну скаргу акціонерного банку "SSS" залишити без задоволення з таких підстав.

За змістом статті 107 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) право касаційного оскарження рішення (постанови) належить виключно сторонам у справі, прокурору та особам, яких не було залучено до участі у справі, за умови якщо суд прийняв рішення, що стосується їх прав і обов'язків.

Саме як суб'єкт права застави на майно, яке було набуте ним за договорами від 1 листопада 2001 року та від 11 жовтня 2002 року, акціонерний банк "SSS" обґрунтовує своє право на подання касаційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, питання про допущення або залучення цього товариства до участі у справі в порядку статті 27 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) місцевим господарським судом не вирішувалося, оскільки заяв про це до суду не надходило і самим господарським судом не ініціювалося.

Рішеннями від 27 травня 2003 року господарського суду м. Києва у справах № 24/292 та № 24/293 договори застави від 1 листопада 2001 року та від 11 жовтня 2002 року, на які посилається акціонерний банк "SSS" в обґрунтування подання касаційної скарги і власних вимог, визнані недійсними, а отже незалежно від рішень суду і волі сторін не є належними підставами виникнення цивільних прав та обов'язків для його учасників.

Зазначені рішення набрали законної сили та мають преюдиціальне значення для даної справи.

За цих обставин слід визнати, що в силу статті 107 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) в акціонерного банку "SSS", як учасника визнаних в судовому порядку недійсними договорів застави, відсутнє право на подання касаційної скарги і зазначена особа не вправі заявляти вимогу про скасування рішення від 18 лютого 2003 року господарського суду Київської області та постанови від 3 квітня 2003 року Київського апеляційного господарського суду.

З урахуванням наведеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення від 18 лютого 2003 року господарського суду Київської області та постанову від 3 квітня 2003 року Київського апеляційного господарського суду у справі № Х2 залишити без змін, а касаційну скаргу акціонерного банку "SSS" без задоволення.

Виконання судового рішення поновити.