Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Перепічая В.С. (головуючого),

Вовка І.В.,

Гончарука П.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 17 квітня 2003 року у справі № 5/186а/9/11 за позовом спільного українсько-угорсько-англійського сільськогосподарського підприємства "Нібулон" до сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Т.Г. Шевченка про витребування майна з чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИВ:

У липні 2002 року спільне українсько-англійське сільськогосподарське підприємство "Нібулон", правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон", звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовом до сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Шевченка та відкритого акціонерного товариства "Бобринецьке ХПП" про витребування майна з чужого незаконного володіння, посилаючись на те, що між ним та відкритим акціонерним товариством "Бобринецьке ХПП" укладено договір про здачу-приймання та зберігання зерна і олійних культур. Прийняте відповідачем не зберігання зерно пшениці в кількості 1495 т, передане сільськогосподарському виробничому кооперативу ім. Шевченка, у зв'язку з чим він втратив можливість розпоряджатись своїм майном.

Посилаючись на ці обставини, позивач просив витребувати зазначене зерно з сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Шевченка.

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 22 серпня 2002 року відкрите акціонерне товариство "Бобринецьке ХПП" виключено з числа відповідачів.

Рішенням цього ж суду від 17 квітня 2003 року (суддя Янишевський В.П.) в позові сільськогосподарського підприємства "Нібулон" до сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Шевченка відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області від 17 квітня 2003 року та постановити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на те, що судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 84 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) рішення господарського суду ухвалюється іменем України і складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частини, при цьому у мотивувальній частині вказуються, зокрема, обставини справи, встановлені судом, причини виникнення спору та законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення.

Вказані вимоги процесуального закону місцевим судом порушені, оскільки в мотивувальній частині рішення відсутні посилання на обставини, якими позивач обґрунтував свої вимоги, не зазначені причини виникнення спору та законодавство, яким керувався суд, приймаючи рішення.

Як вбачається з позовної заяви, позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, посилався на наявність договору схову між ним і відкритим акціонерним товариством "Бобринецьке ХПП" та передачу останнім відповідачу певної кількості зерна, зазначивши правові підстави позову - норми матеріального права, які регулюють захист права власності та відносини по договору схову.

Вказані обставини судом не перевірені, а наявному у справі договору, від 21 вересня 2001 року (а.а. 8-10) не дана оцінка.

Між тим, з'ясування даних обставин має істотне значення для правильного вирішення спору і впливає на правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, а саме положень глави 36 Цивільного кодексу України (1540-06) , які регулюють відносини за договором схову та ст. 24 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

До того ж, прийняте судове рішення стосується прав і обов'язків відкритого акціонерного товариства "Бобринецьке ХПП", яке не було залучено до участі у справі.

З урахуванням викладених обставин, судове рішення не можна визнати законним і обґрунтованим, а тому воно підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, всебічно і повно з'ясувати фактичні обставини справи, правову природу договору від 21 вересня 2001 року, права і обов'язки сторін і, в залежності від встановленого та вимог закону, вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 17 квітня 2003 року у справі № 5/186а/9/11 скасувати, а справу передати на новий розгляд до того ж суду.