Спір про порушення справи про банкрутство (питання доказової бази відсутності підприємницької діяльності боржника) - Матеріали постанови ВГСУ 13/067-1

ДПІ у Ч-ському районі м. Н-ська звернулась до господарського суду м. Н-ська з заявою про визнання банкрутом ПП "ХХХ". Ухвалою господарського суду м. Н-ська від ХХ.04.2003 р. (суддя А.А.А.) на підставі п. 3 ст. 63 ГПК України (1798-12) заява ДПІ у Ч-ському районі м. Н-ська про визнання банкрутом ПП "ХХХ" повернута без розгляду.

Ухвала мотивована тим, що кредитор надав тільки деякі докази, які свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, а не їх сукупність.

Не погодившись з ухвалою господарського суду м. Н-ська від ХХ.04.2003 р., ДПІ у Ч-ському районі м. Н-ська звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду м. Н-ська від ХХ.04.2003 р. у справі № Х3 скасувати та передати справу на розгляд до господарського суду м. Н-ська.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді Б.Б.Б., розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Ч-ському районі м. Н-ська звернулась до господарського суду м. Н-ська з заявою про порушення справи про банкрутство ПП "ХХХ" у відповідності зі ст. 52 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

До заяви були надані наступні докази: розрахунок податкової заборгованості, довідки та виписки з рахунків Ч-ського КБ "SSS", відповідь на доручення обстеження місцезнаходження, рішення про стягнення коштів та продаж інших активів, запити в БТІ, ДАІ та управління статистики, перша податкова вимога, друга податкова вимога, карка особових рахунків по податку на прибуток за 2002-2003 р.р., довідка управління статистики, свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, статут, податкове повідомлення - рішення від ХХ.05.2002 р. № Х7, платіжні вимоги, акт про неможливість вручення другої податкової вимоги.

Згідно вимог ст. 52 Закону (2343-12) у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Таким чином, у відповідності до вимог ст. 52 Закону (2343-12) при банкрутстві відсутнього боржника до заяви додаються документи, які підтверджують наявність обставин, які дозволяють віднести боржника до відсутнього, а саме: документ органів зв'язку про неможливість вручення боржнику поштової кореспонденції, довідка Державної податкової інспекції про ненадання боржником звітної документації податковим органам, докази фактичного припинення боржником своєї діяльності (акти перевірок, довідки адресного бюро, довідки органів зв'язку, довідка власника будівлі, які підтверджують відсутність підприємства за юридичною адресою, довідка податкової інспекції про ненадання звітності, довідка обслуговуючого банка про довгострокову відсутність рух по рахункам боржника).

До заяви також додаються докази наявності заборгованості чи грошового зобов'язання (коли строк погашення зобов'язання не наступив): розрахункові документи, звіти, акти звірок, договори, акти виконаних робіт, рішення про застосування фінансових санкцій, виконавчі документи та ін.

Таким чином, для визнання боржника відсутнім вимагається: фактичне припинення підприємницької діяльності; відсутність за місцезнаходженням громадянина - підприємця (боржника), або керівного органу управління юридичної особи (боржника). Вказані ознаки повинні мати місце в сукупності.

Отже, ДПІ у Ч-ському районі м. Н-ська суду першої інстанції були надані тільки деякі докази, які свідчать про відсутність підприємницької діяльності, а не їх сукупність.

За таких обставин, судова колегія Вищого господарського суду України вважає, що ухвала господарського суду м. Н-ська від ХХ.04.2003 р. у справі № Х3 відповідає фактичним обставинам, матеріалам справи та нормам чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні.

З огляду на вищевикладене, та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ч-ському районі м. Н-ська на ухвалу господарського суду м. Н-ська від ХХ.04.2003 р. у справі № Х3 залишити без задоволення.