ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
Суддя І-ї інстанції: Бойченко К.І.;
Судді апеляційної інстанції:
головуючий – Старовойтова Г.Я.,
судді: Калантай М.В., Кондратьєва С.І.;
Доповідач у суді касаційної
інстанції – Харченко В.М.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.11.2002 Справа N 01-10/19
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Борденюк Є.М. (головуючий),
Харченка В.М.,
Михайлюка М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві
касаційне подання прокурора Жовтневого району
м. Луганська в інтересах держави в
особі ВАТ “Луганськобленерго” в особі
Луганських електричних мереж
на постанову від 09.07.2002
Донецького апеляційного господарського суду
у справі № 01-10/19
господарського суду Луганської області
за позовом прокурора Жовтневого району
м. Луганська в інтересах держави в
особі ВАТ “Луганськобленерго” в особі
Луганських електричних мереж
до ЗАТ “Луганське інструментальне
виробниче об'єднання”
Про стягнення 79940,96 грн.
Представники сторін в судове засідання не з'явилися, про час і
місце слухання справи сторони були повідомлені належним чином.
В С Т А Н О В И В:
У травні 2002 року прокурор Жовтневого району м. Луганська
звернувся в інтересах держави в особі ВАТ “Луганськобленерго” та
в особі Луганських електричних мереж про стягнення
заборгованості за спожиту електроенергію.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 15.05.2002
прокурору Жовтневого району м. Луганська в прийнятті позовної
заяви відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
09.07.2002 у справі № 01-10/19 вищезазначену ухвалу
господарського суду залишено без змін.
Ухвала господарського суду та постанова апеляційної інстанції
мотивовані тим, що позов прокурора не відповідає вимогам
ст.ст. 2 та 29 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
і рішенню Конституційного
Суду України від 08.04.1999 № 3-РП/99 щодо тлумачення статті 2
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки прокурор помилково зазначив
позивача як орган виконавчої влади, в інтересах якого згідно з
законом може бути пред'явлено позов прокурором.
У касаційному поданні прокурор Жовтневого району м. Луганська
просить скасувати ухвалу господарського суду від 15.05.2002 та
постанову апеляційного господарського суду від 09.07.2002 і
направити справу до господарського суду Луганської області для
розгляду її по суті. На думку прокурора прийнятті рішення у
справі не відповідають діючому законодавству України.
Відзиву на касаційне подання відповідач до Вищого господарського
суду не надіслав.
Заслухавши доповідача, перевіривши правильність застосування
Донецьким апеляційним господарським судом норм процесуального та
матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України дійшла висновку, що касаційне подання прокурора
Жовтневого району м. Луганська на ухвалу від 09.07.2002
задоволенню не підлягає.
До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.
Відповідно до ст. 361 Закону України “Про прокуратуру” підставою
представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або
загрози порушень економічних, політичних та інших державних
інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних
або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з
державою.
Крім того, відповідно до рішення Конституційного Суду України
від 08.04.99 № 3-рп/99 прокурор або його заступник самостійно
визначає в чому полягає порушення інтересів держави, та
обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган
уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних
відносинах.
Згідно з ст. 31 Закону України “Про власність” ( 697-12 ) (697-12)
до
державної власності в Україні належать загально-державна
власність і власність адміністративно-територальних одниниць,
тобто комунальна власність. У даному випадку ВАТ
“Луганськобленерго” відноситься за Статутом до відкритого
акціонерного товариства з колективною формою власності, тобто
воно є юридичною особою, яка має самостійний баланс,
розрахункові, поточні, валютні та інші рахунки в банках,
товарний знак, печатку, кутовий штамп та фірмовий бланк.
Як вбачається із матеріалів справи, прокурор відповідним чином
не зазначив в чому саме полягають інтереси держави у даному
випадку, а також помилково вказав орган, уповноважений державою
здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, оскільки
ВАТ “Луганськобленерго” в особі Луганських електричних мереж не
може бути таким органом.
Вищенаведеним обставинам суди першої та апеляційної інстанцій
дали правильну юридичну оцінку і дійшли до вірного висновку про
те, що позов прокуратури не підлягає розгляду на підставі п. 1
ст. 62 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 111-9, 111-10,
111-11, 111-12, 111-13 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційне подання прокуратури Жовтневого району м. Луганська
залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Луганської області від 15.05.2002 та
постанову Донецького апеляційного господарського суду від
09.07.2002 у справі № 01-10/19 зашити без змін.
Головуючий Борденюк Є.М.
Суддя Харченко В.М.
Суддя Михайлюк М.В.