2-14/12515-2002 Про стягнення 134368 грн. та зустрічним позовом про визнання договору недійсним - Текст документа

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного підприємця А.А.А. на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 12 лютого 2003 року у справі № 2-14/12515-2002 за позовом об'єднаного профспілкового комітету колективного підприємства "Дніпросантехмонтаж" до приватного підприємця А.А.А.

про стягнення 134368 грн. та зустрічним позовом про визнання

договору недійсним, -

23 вересня 2002 року об'єднаний профсспілковий комітет колективного підприємства "Дніпросантехмонтаж" звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до приватного підприємця А.А.А. про стягнення 134368 грн., посилаючись на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 20 від 28 січня 2002 року щодо реалізації путівок для відпочинку дітей в дитячому оздоровчому комплексі "Троянда" та забезпечення їх заїзду.

11 листопада 2002 року приватний підприємець А.А.А. звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим з зустрічним позовом до об'єднаного профспілкового комітету колективного підприємства "Дніпросантехмонтаж" про визнання договору № 2 від 28 січня 2002 року недійсним, посилаючись на його невідповідність нормам закону.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 грудня 2002 року (суддя Курапова З.І.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12 лютого 2003 року (судді Плут В.М., Заплава Л.М., Щепанська О.А.), в задоволенні позовних вимог та зустрічних позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі приватний підприємець А.А.А. просить скасувати постановлені судові рішення в частині відмови у задоволенні зустрічного позову про визнання договору недійсним та прийняти нове рішення, яким зустрічний позов задовольнити, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу об'єднаний профспілковий комітет колективного підприємства "Дніпросантехмонтаж" просить залишити оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні зустрічного позову без змін, а касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на відсутність правових підстав для її задоволення.

Заслухавши доводи представників об'єднаного профспілкового комітету колективного підприємства "Дніпросантехмонтаж", вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти неї, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 28 січня 2002 року між сторонами укладено договір № 20 щодо порядку реалізації путівок в дитячий оздоровчий комплекс "Троянда" в м. Євпаторія, відповідно до п. 1.1 якого позивач зобов'язаний передати путівки для відпочинку дітей, а відповідач прийняти та оплатити путівки.

Завіз дітей не здійснено, в зв'язку з чим позивачем розраховані шкода та фінансові збитки на загальну суму 134368 грн., в тому числі заробітна плата, харчування, проживання та комунальні платежі робітників, 22986 грн. - сплата податків, 46620 грн. - неотриманий прибуток.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог та залишаючи рішення місцевого суду в цій частині без змін, попередні судові інстанції виходили з того, що доказів нанесення цих збитків позивачу останнім не надані, так як дитячий оздоровчий комплекс "Троянда" в м. Євпаторія належить колективному підприємству "Дніпросантехмонтаж", що підтверджується свідоцтвом про право власності, виданим виконкомом Євпаторійської міської ради 4 червня 1999 року, штат співробітників найнятий колективним підприємством "Дніпросантехмонтаж", що підтверджується наказом № 17 від 20 березня 2002 року, а сплату податків здійснив дитячий оздоровчий комплекс "Троянда", згідно податкової декларації за березень 2002 року.

Висновок місцевого та апеляційного судів стосовно того, що позивач не поніс жодних затрат на утримання дитячого оздоровчого комплексу "Троянда", персоналу, сплату податків, отже його вимоги задоволенню не підлягають, є законним, обґрунтованим, відповідає нормам матеріального права.

При розгляді зустрічного позову попередніми судовими інстанціями встановлено, що 16 січня 2002 року колективне підприємство "Дніпросантехмонтаж" (Поручитель) і об'єднаний профспілковий комітет колективного підприємства "Дніпросантехмонтаж" (Виконавець) уклали договір щодо організації оздоровлення та відпочинку дітей в дитячому оздоровчому комплексі "Троянда", відповідно до якого Поручитель передав Виконавцю путівки, Виконавець зобов'язувався реалізувати ці путівки, а кошти, отримані від реалізації перерахувати Поручителю. За вказаним договором доручення Виконавець надає послуги безкоштовно.

Відповідно до п. 3.1 договору від 16 січня 2002 року отримані путівки розповсюджуються і реалізуються на власний розсуд Виконавця, отже він мав право доручити реалізацію путівок іншій особі.

Таким чином, попередніми судовими інстанціями встановлено, що договір № 20 від 28 січня 2002 року укладений на виконання договору від 16 січня 2002 року і у відповідності з вказівками Поручителя щодо ціни та строків заїзду.

Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог та залишаючи рішення місцевого суду в цій частині без змін, попередні судові інстанції виходили з того, що договір № 20 від 28 січня 2002 року не тягне за собою прибутку позивача за основними вимогами, оскільки всі отримані кошти від реалізації путівок останній перераховує колективному підприємству "Дніпросантехмонтаж" згідно договору від 16 січня 2002 року. Крім того, договір № 20, підписаний представником позивача за основними позовними вимогами, останнім був схвалений.

Висновок судів щодо відсутності підстав для визнання договору від 28 січня 2002 року № 20 недійсним є правильним, обґрунтованим та відповідає закону.

Доводи касаційної скарги не спростовують вказаних висновків, а твердження скаржника про те, що попередніми судовими інстанціями при вирішенні спору були порушені норми Законів України "Про професійні спілки, їх права і гарантії діяльності" (1045-14) , "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , "Про власність" (697-12) , а також Цивільного кодексу України (1540-06) і Господарського процесуального кодексу України (1798-12) не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки ґрунтуються на неправильному розумінні і тлумаченні вказаних норм права.

Зважаючи на викладені обставини, рішення місцевого суду та постанова апеляційної інстанції постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного підприємця А.А.А. залишити без задоволення, а рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 грудня 2002 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 12 лютого 2003 року у справі № 2-14/12515-2002 без змін.