Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді,

суддів,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "КО" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 3 лютого 2004 року у справі № 8 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "КО" до Миргородського міжгосподарського комбікормового заводу про стягнення суми, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2002 року товариство з обмеженою відповідальністю "КО" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Миргородського міжгосподарського комбікормового заводу про стягнення 297440 т зерна кукурудзи, переданого на відповідальне зберігання.

Заявою від 21 серпня 2002 року позивач змінив позовну вимогу і просив суд стягнути з відповідача вартість зерна в сумі 101626,32 грн., посилаючись на те, що зерно кукурудзи у відповідача відсутнє.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду Полтавської області від 11 листопада 2003 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 3 лютого 2004 року, в позові відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постановлені судові рішення та прийняти нове рішення, яким позов задоволенити, посилаючись на порушення попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Відмовляючи в позові, місцевий суд виходив з того, що відповідач не виконав зобов'язання щодо повернення зерна в силу незалежних від нього обставин, оскільки постановою слідчого УСБУ від 6 березня 2002 року належна позивачу спірна партія зерна, визнана речовими доказами по кримінальній справі, яка згодом була вилучена з території відповідача і на підставі постанови старшого слідчого УСБУ від 23 квітня 2002 року передана на реалізацію третім особам, що підтверджується протоколом вилучення речових доказів по кримінальній справі та передачу їх для реалізації від 26 квітня 2002 року, а постанови слідчих УСБУ є обов'язковими для виконання. Оскільки позовні вимоги ґрунтуються без урахування положень Кримінального процесуального кодексу України щодо речових доказів по кримінальній справі, то висновок суду першої інстанції про необхідність відмови в позові у зв'язку з відсутністю підстав для його задоволення з урахуванням того, що відповідач не є організацією, яка здійснює схов в силу своєї діяльності, є законним, обґрунтованим, відповідає наявним матеріалам та фактичним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права, а тому рішення суду правомірно залишено без змін постановою апеляційної інстанції.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновку попередніх судових інстанцій, а тому постановлені у справі судові рішення зміні або скасуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "КО" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Полтавської області від 11 листопада 2003 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 3 лютого 2004 року у справі № 8 без змін.