Підготовлено за матеріалами судових справ.

(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді,

суддів;

за участю представників відповідача присутні, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "ХХХ"

на постанову від ХХ.03.2003 року Н-ського апеляційного

господарського суду

у справі № Х3

за позовом відкритого акціонерного товариства "ХХХ"

до закритого акціонерного товариства "YYY"

про стягнення 527 280 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від ХХ грудня 2002 року господарського суду Н-ської області (суддя А.А.А.) позов задоволено з присудженням до стягнення 527 280 грн. з мотивів несплати відповідачем вартості енергоносіїв.

Постановою від ХХ березня 2003 року Н-ського апеляційного господарського суду рішення у справі скасовано, в позові відмовлено через його необґрунтованість.

В касаційній скарзі позивач наполягає на касаційному перегляді зазначеної постанови апеляційного суду з огляду на неправильне застосування судом статей 161, 203 Цивільного кодексу Української РСР (1540-06) та статей 33, 35 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Сторони належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання, проте представник позивача в судове засідання не з'явився.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення представників відповідача, перевіривши правильність застосування Н-ським апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів знаходить за необхідне касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "ХХХ" задовольнити з таких підстав.

Як встановлено місцевим господарським судом, рішенням від ХХ червня 2001 року арбітражного суду Н-ської області у справі № Х2, яке набрало законної сили, відповідача зобов'язано укласти договір з відкритим акціонерним товариством "ХХХ" щодо забезпечення енергоносіями котельної на вул. Я-ська, 88, з розрахунком витрат на надання послуг 43 940 грн. на місяць, розрахованим Державним проектним інститутом "ZZZ".

Також місцевий господарський суд встановив, що в період з ХХ жовтня 2000 року до ХХ листопада 2001 року послуги по забезпеченню енергоносіями котельної на вул. Я-ська, 88, переданої закритому акціонерному товариству "YYY" в субаренду за договором від ХХ листопада 2000 року, фактично надавались відкритим акціонерним товариством "ХХХ" і цей факт підтверджується довідкою Ч-ського міськвиконкому від ХХ грудня 2002 року № Х1.

За цих обставин, колегія суддів вважає, що відсутність договору між сторонами не є підставою для звільнення відповідача від обов'язку сплати кошти за фактично надані йому послуги, оскільки в силу статті 4 Цивільного кодексу Української РСР (1540-06) цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки.

Водночас господарські суди першої та апеляційної інстанції встановили наявність між сторонами цивільно-правових відносин в період з ХХ червня 2001 року до ХХ листопада 2001 року за договором від ХХ червня 2001 року № Х0, укладеного на виконання рішення від ХХ червня 2001 року арбітражного суду Н-ської області по справі № Х2.

За надані позивачем послуги в період дії зазначеного договору, а саме з ХХ червня 2001 року до ХХ листопада 2001 року, відповідач також не розрахувався.

Згідно з статтею 161 Цивільного кодексу Української РСР (1540-06) зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору.

Зобов'язання припиняється, як це передбачено, зокрема, статтею 216 Цивільного кодексу Української РСР (1540-06) , шляхом його виконання, проведеним належним чином, а в разі невиконання зобов'язання боржник на підставі статті 203 цього кодексу (1540-06) зобов'язаний відшкодувати завдані кредиторові збитки.

На вказані вимоги закону господарський суд апеляційної інстанції не звернув уваги і дійшов помилкового висновку про відсутність у відповідача грошових зобов'язань перед позивачем, а отже підстав для захисту порушеного права позивача, що обумовило неправомірну відмову в задоволенні позову.

Неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм зобов'язального права в силу вимог статті 111-10 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) є підставою для скасування постанови цього суду.

Колегія суддів дійшла висновків, що місцевий господарський суд, встановивши не сплату відповідачем у період з ХХ жовтня 2000 року до ХХ листопада 2001 року вартості використаних енергоносіїв правомірно ухвалив рішення про задоволення позову.

На підставі наведеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "ХХХ" задовольнити.

Постанову від ХХ березня 2003 року Н-ського апеляційного господарського суду у справі № Х3 скасувати, а рішення від ХХ грудня 2002 року господарського суду Н-ської області залишити без змін.