ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.11.2002 Справа N 5\46
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Шульги
О.Ф. - головуючий, Дерепи В.І., Козир Т.П. розглянув касаційну
скаргу ВАТ “Стаханівський вагонобудівний завод” на постанову
Донецького апеляційного господарського суду від 28.08.2002 р. у
справі № 5\46 за позовом фірми “Xerocurrency Investments Inc” до
ВАТ “Стаханівський вагонобудівний завод” про стягнення 597634,55
дол. США за участю представників: позивача – Глазков В.І.,
відповідача – Онищенко А.В. та прокурора Мандебура О.В.
Рішенням господарського суду Луганської області від 30.05.2002
р. у позові відмовлено. По зустрічному позову провадження
припинено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
28.08.2002 р. рішення від 30.05.2002 р. скасовано в частині
відмови у задоволенні позовних вимог фірми “Xerocurrency
Investments Inc”. Позов задоволено. Зобовязано ВАТ
“Стаханівський вагонобудівний завод” передати фірмі
“Xerocurrency Investments Inc” колесні пари РУШ 1-950 в
кількості 327 штук. У решті рішення залишено без змін.
У касаційній скарзі ВАТ “Стаханівський вагонобудівний завод”
просить скасувати постанову від 28.08.2002 р. посилаючись на те,
що вона прийнята з порушенням норм чинного законодавства та
залишити в силі рішення.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить оскаржувану
постанову залишити без змін, а скаргу – без задоволення.
Вивчивши справу, заслухавши пояснення представників сторін,
висновок прокурора, який вважав за необхідне скасувати
постанову, суд встановив наступне.
Згідно договору № 47-96 від 23.08.95 р. та контракту № 54\Б від
17.06.96 р. ВАТ “Стаханівський вагонобудівний завод” мав
виготовити продукцію, а ТОВ “Центрвостоктранс” розрахуватись за
неї.
26.02.98 р. ТОВ “Центрвостоктранс” уступило вимогу виконання
зобовязань по зазначених договору і контракту фірмі
“Xerocurrency Investments Inc” (угода № 16В-02\8д).
У лютому 2002 р. позивач звернувся до суду з позовом про
стягнення з відповідача заборгованості, посилаючись на те, що
він має право вимоги до боржника, який не виконав договірні
зобовязання, і строк позовної давності ним не пропущений.
Місцевий суд перевірив та проаналізував надані сторонами докази
і дійшов правильного висновку про відсутність підстав для
задоволення позову у звязку з пропуском строку позовної
давності. Суд встановив, що право на звернення до суду з позовом
виникло у березні 1998 р., тому строк позовної давності
закінчився в березні 2001 р.
Переглядаючи справу, апеляційна інстанція безмотивно прийняла до
уваги нові та додаткові обставини і доводи позивача відносно
поважності причин пропуску строку позовної давності, однак
рішення про відновлення цього строку фактично не прийняла, про
що свідчить зміст резолютивної частини постанови.
Окрім того, апеляційний суд не застосував, а повинен був
застосувати при вирішенні спору норми Закону України “Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
. Так, п. 15 ст. 11, п. 1 ст. 14 цього
закону передбачають право кредитора, незалежно від настання
строку виконання зобовязань, в місячний строк з дня
опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про
порушення справи про банкрутство подати в господарський суд
письмові заяви про грошові вимоги до боржника.
Зі справи вбачається, що публікація в друкованому органі про
порушення справи про визнання ВАТ “Стаханівський вагонобудівний
завод” банкрутом здійснена 29.07.2002 р., а ухвалою
господарського суду від 19.07.2001 р. затверджено мирову угоду,
провадження у справі припинене.
Позивач з грошовими вимогами, які є предметом спору у даній
справі, до відповідача по справі про визнання його банкрутом в
установлений законом місячний термін не звертався.
Пунктом 5 ст. 31 цього закону передбачено, що вимоги, заявлені
після закінчення строку, встановленого для їх подання, не
розглядаються і вважаються погашеними, тому, з урахуванням
викладеного, позовні вимоги не підлягали задоволенню.
Апеляційний суд також не врахував, що вимога позивача не
підлягає захисту, тому що фактично його інтереси і права не
ущемлені. Відповідно до п. 5.2 укладеного ВАТ “Стаханівський
вагонобудівний завод” та ТОВ “Центрвостоктранс” контракту № 54\Б
від 17.06.96 р. сторони контракту не вправі передавати свої
права по ньому третій особі без письмової згоди другої сторони.
У даному випадку ТОВ “Центрвостоктранс” передало позивачу право
вимоги без згоди відповідача, тому на останнього не можуть
покладатись обовязки виконання контракту на користь позивача.
Враховуючи викладене, місцевий суд правомірно відмовив позивачу
в позові у звязку з пропуском строку позовної давності.
Апеляційний суд неповно дослідив матеріали справи, не застосував
відповідні норми законодавства, тому постанова апеляційної
інстанції підлягає скасуванню, а рішення місцевого суду –
залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 111-9-111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ВАТ “Стаханівський вагонобудівний завод”
задовольнити.
2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
28.08.2002 р. скасувати.
3. Рішення господарського суду Луганської області від 30.05.2002
р. залишити без змін.
4. Стягнути з фірми “Xerocurrency Investments Inc” (Acara
Bldg,24,De Castro Street Wickhams Cay I Road Toun British Virgin
Islands, Bank: Lombard Nat West Bank, Branch, 00558 C Makarios
Avenue, Nicosia, Cuprus, поштова адреса представника в Україні:
690032, м. Запоріжя, вул. Верхня,6\26) на користь ВАТ
“Стаханівський вагонобудівний завод” (м. Стаханов, пр.
Леніна,67, п\р 100467926 в Стаханівському відділенні ПІБ, МФО
304353) 850 грн. витрат по сплаті державного мита.
5. Доручити господарському суду Луганської області видати наказ.
Головуючий, судді О. Шульга
В. Дерепа
Т. Козир