ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.11.2002 Справа N 7/402-2001
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С., -головуючого,
Хандуріна М.І.,
за участю Черкащенка М.М.,
представників від позивача: не з’явилися
від відповідача: не з’явилися
розглянувши у ДПІ у м. Ужгороді
відкритому судовому
засіданні касаційну
скаргу
на постанову Львівського апеляційного господарського
суду 05.04.02
у справі господарського Закарпатської області
суду
за позовом Українського державного підприємства
поштового зв’язку “Укрпошта”
до ДПІ у м. Ужгороді
Про визнання недійсним рішення
Позивач – Українське державне підприємство поштового зв’язку
“Укрпошта” в особі Закарпатської дирекції ДДППЗ “Укрпошта”
звернулося з позовом до господарського суду про визнання
недійсним рішення ДПІ у м. Ужгороді від 27.06.2001
№ 273/23-1/20454128/6050 про застосування фінансових санкцій
щодо сплати 46000 грн. податку на прибуток та 10780 грн.
штрафних санкцій.
Під час розгляду справи в порядку ст. 22 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
позивачем подано до суду заяву від 10.01.2002 № 48/20 про
зменшення фінансових санкцій на підставі Закону України “Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000
№ 2181-ІІІ.
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 4.01.2002
/суддя С.Швед/ зобов’язано у м. Ужгороді провести списання
застосованих за рішенням ДПІ у м. Ужгороді від 27.06.2001
№ 273/23-1/20454128/6550 штрафних санкцій по податку на прибуток
за ІІІ кв. 2000 р. у сумі 720 грн. та припинено провадження у
справі в частині визнання недійсним рішення ДПІ у м. Ужгороді.
За результатами апеляційного провадження Львівським апеляційним
господарським судом прийнято постанову від 05.04.2002 /судді:
Т.Процик, Н.Галушко, Я.Юрченко/ - рішення господарського суду
Закарпатської області у справі № 7/402-2001 залишено без змін, а
апеляційна скарга без задоволення.
Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами, ДПІ у
м. Ужгороді звернулась до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 5.04.2002 по
справі № 7/402-2001 і прийняти нове рішення, яким відмовлені
позивачу в задоволенні позову.
Обгрунтовуючи доводи касаційної скарги, ДПІ у м. Ужгороді
посилається на те, що оскаржувана постанова прийнята з
порушенням норм матеріального та процесуального права, та є
безпідставним посилання суду на пп. 18.1.3 п. 18.1 ст. 18 Закону
України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Окрім того, Положенням про списання та розстрочення податкового
боргу платників податку у зв’язку з відміткою картотеки,
затвердженого наказом ДПА України від 01.02.2001 № 81 та
зареєстрованого в Мінюсті України 27.03.2001 № 281/5472,
визначення сум податкового боргу, що підлягає списанню або
розстроченню, здійснюється за даними карток особових рахунків
платників податків, що ведеться в органах державної податкової
служби. При цьому, сума донарахованих платежів за результатами
перевірок, а також суми штрафів та інших санкцій, пені
обліковуються в особових рахунках платників на підставі рішень
керівника органу ДПС і їх нарахування здійснюється за терміном
їх сплати. За таких обставин, термін сплати донарахованих сум
настав після закінчення десятиденного терміну з дня прийняття
відповідного рішення.
Отже, ДПІ вважає, що застосована фінансова санкція відповідно до
рішення ДПІ у м. Ужгороді від 27.06.2001 за
№ 273/23-1/20454128/6050 списанню не підлягає.
Окрім того, ДПІ у м. Ужгороді стверджує, що позивачем заява про
зміну позовних вимог щодо списання штрафних санкцій ДПІ у
м. Ужгороді не була направлена.
Перевіривши повноту встановлених обставин справи та їх юридичну
оцінку, проаналізувавши правильність застосування місцевим та
апеляційним господарськими судами норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
ВСТАНОВИЛА:
Як вбачається з матеріалів справи і було встановлено судом, що
актом ДПІ у м. Ужгороді від 18.06.2001 № 23-1/203 “Про
результати перевірки Закарпатської дирекції УДППЗ “Укрпошта” з
питання правильності нарахування і оплати... податку на прибуток
за 2000 рік встановлений факт залишення оподаткованого прибутку
від результатів господарської діяльності у 2000 році на суму
153,6 тис.грн. у зв’язку з цим донараховано до сплати 46000 грн.
податку на прибуток.
За рішенням ДПІ від 27.06.2001 р. № 273/23-1/20454128/6050 на
підставі ст. 17 Закону України “Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
застосовано фінансові санкції.
Задовольняючи вимоги про списання застосованих за рішенням ДПІ у
м. Ужгороді від 27.06.2001 № 273/23-1/20454128/6050 штрафних
санкцій по податку на прибуток у сумі 7720 грн. в судових актах
здійснено посилання на п.п. 18.1.3 п. 18.1 ст. 18 Закону України
“Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що не можна
погодитись з висновками місцевих та апеляційного господарського
суду про списання штрафних санкцій на підставі п.п. 18.1.3
п. 18.1 ст. 18 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Відповідно до ст. 18 Закону України “Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
списання та розстрочення
податкового боргу віднесено до компетенції податкових органів.
На виконання вказаної статті Закону № 2181-ІІІ від 21.12.2000
затверджено Положення про списання та розстрочення податкового
боргу платників податків у зв’язку з відміною картотеки,
затверджена наказом Державної податкової адміністрації України
01.03.2001 № 81 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України
27.03.2001 № 28/5472 та Порядок формування даних та проведення
обліку податкового боргу, який підлягає списанню або
розстроченню у зв’язку з відміною картотеки.
Встановивши при розгляді справи обгрунтованість доводів позивача
господарський суд повинен зобов’язати державну податкову
інспекцію виносити певні дії, враховуючи при цьому вищенаведені
нормативні акти.
Між тим, в матеріалах справи відсутні докази про те, що позивач
змінив предмет спору, пред’являючи позов про визнання недійсним
акта ненормативного характеру позивач просив визнати недійсним
рішення № 273/23-1/20454128/6050 від 27.06.2001.
За таких обставин, господарським судом допущено при цьому
порушення ст. 83 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Наведене свідчить про неправильне застосування норм
матеріального права місцевим господарським та апеляційним судами
при вирішення спору.
Враховуючи викладене, постановлені судами попередніх інстанцій
рішення підлягають скасуванню.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене,
більш ретельно з’ясувати вимоги позивача, заперечення
відповідача і вирішити спір у відповідності з вимогами закону.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, ст. 111-9, ст. 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді
від 29.04.2002 № 7401/10 задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
5.04.2002р. та рішення господарського суду Закарпатської області
від 11.01.2002 по справі № 7/402-2001 скасувати, а справу
направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий Божок В.С.
Судді Хандурін М.І.
Черкащенко М.М.