ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2002                             		Справа N 3/1/1133

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

 Перепічая В.С. (головуючого)

 Вовка І.В.

 Гончарука П. А.,

за  участю  представників  позивача: не з’явились,  відповідача:

Вєтрової  А.В.  дов. № 12/02 від 12.07.2002 року, розглянувши  у

відкритому  судовому  засіданні  касаційну  скаргу  Запорізького

обласного відділення Фонду України соціального захисту інвалідів

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду

від  16.07.2002 року у справі № 3/1/1133 за позовом Запорізького

обласного відділення Фонду України соціального захисту інвалідів

до   Товариства  з  обмеженою  відповідальністю  “Арго-95”   про

стягнення суми,

                       У С Т А Н О В И В:

У  березні  2002  року позивач звернувся до господарського  суду

Запорізької  області  з  позовною  заявою  до  відповідача   про

стягнення 1991, 43 грн. відрахувань за нестворення робочих місць

для  інвалідів, посилаючись на те, що останній не виконує вимоги

ст.   19  Закону  України  “Про  основи  соціальної  захищеності

інвалідів в Україні” ( 875-12 ) (875-12)
         ( 875-12 ) (875-12)
        .

Рішенням  господарського суду Запорізької області від 22.04.2002

року позов задоволено.

Постановою  Дніпропетровського апеляційного господарського  суду

від  16.07.2002  року  зазначене рішення суду  першої  інстанції

скасовано і провадження у справі припинено.

У  касаційній  скарзі  позивач зазначає,  що  апеляційним  судом

порушені  норми  матеріального та процесуального  права  і  тому

прийнята ним постанова підлягає скасуванню.

Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив.

Заслухавши   пояснення  представника  відповідача,   перевіривши

матеріали  справи,  обговоривши доводи  касаційної  скарги,  суд

вважає,  що  касаційна  скарга підлягає задоволенню  частково  з

наступних підстав.

Як   вбачається  з  матеріалів  справи,  розпорядженням   голови

Орджонікідзевської районної державної адміністрації №  1091  від

27.04.2000  року  “Про визначення нормативів робочих  місць  для

працевлаштування  інвалідів  на  підприємствах  у  2000   році”,

відповідачу  установлено норматив працевлаштування  інвалідів  в

кількості одного чоловіка. Відповідачем робоче місце у 2000 році

для працевлаштування інваліда не було створене.

Суд, вирішуючи спір у порушення норм процесуального права -  ст.

ст.  32-34,  36,  38,  43 Господарського процесуального  кодексу

України  ( 1798-12 ) (1798-12)
         зробив висновки, які ґрунтуються на неповно

з’ясованих  обставинах, що вплинуло на правильність застосування

норм матеріального права.

Так  суд,  застосовуючи  Закон України  “Про  основи  соціальної

захищеності  інвалідів  в Україні” ( 875-12  ) (875-12)
          ( 875-12  ) (875-12)
          не

звернув   уваги  на  те,  що  до  зазначеного  Закону  вносилися

відповідні  зміни  і,  не  дослідив в якій  редакції  слід  було

застосовувати його до спірних правовідносин, з урахуванням  часу

їх виникнення.

Також, суду, слід ретельніше перевірити доводи відповідача  щодо

недоведення  до  його  відома  розпорядження  Орджонікідзевської

районної  державної  адміністрації  про  встановлення  нормативу

робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Разом з тим, апеляційний суд припиняючи провадження у справі  не

зазначив, яку ж норму процесуального права він застосував і,  не

звернув  уваги  на  те, що відповідно до  вимог  ч.  2  ст.  124

Конституції  України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
         юрисдикція судів поширюється

на всі правовідносини, що виникають у державі.

Окрім  цього,  апеляційний  суд в порушення  вимог  ст.  82  ГПК

України ( 1798-12 ) (1798-12)
         прийняв постанову, яка не підписана одним із

суддів - Лотоцькою Л.О.

Відповідно до вимог ч. 2 п. 4 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        

порушення  норм  процесуального права  є  в  будь-якому  випадку

підставою   для  скасування  рішення  місцевого  або   постанови

апеляційного господарського суду, якщо рішення або постанова  не

підписані будь-ким із суддів.

За  таких  обставин судові рішення попередніх судових  інстанцій

підлягають  скасуванню з передачею справи на  новий  розгляд  до

суду першої інстанції.

При  новому  розгляді  справи суду  слід  врахувати  наведене  і

вирішити спір відповідно до норм матеріального та процесуального

права.

З  огляду на викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,  111-9,

111-10,  111-11,  111-12  Господарського процесуального  кодексу

України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України,

                      П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Запорізького обласного відділення Фонду України

соціального захисту інвалідів задовольнити частково.

Постанову  Дніпропетровського апеляційного  господарського  суду

від  16.07.2002 року та рішення господарського суду  Запорізької

області  від  22.04.2002 року скасувати  і,  справу  №  3/1/1133

передати   на  новий  розгляд  господарському  суду  Запорізької

області, в іншому складі суду.

Головуючий суддя       В.С. Перепічай

Судді                  І.В. Вовк

                       П. А. Гончарук