ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.11.2002 Справа N 22/384
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
Перепічая В.С. (головуючий)
Вовка І.В.
Гончарука П. А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну
скаргу СВК “Обрій” на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 03.09.2002р. у справі за позовом ТОВ
“Обрій ” до КДГМК “Криворіжсталь”
про стягнення сум
У С Т А Н О В И В :
У вересні 2001 року СВК “Обрій” звернувся до суду з позовною
заявою до КДГМК “Криворіжсталь”, в якій, посилаючись на договір
оренди майна № 1044 від 05.05.97 р., укладений між відповідачем
і КСП “Степове”- правонаступником якого є позивач, просив
стягнути з відповідача суму основного боргу – 372500,46 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
18.01.2002 р. , залишеним без змін постановою
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
03.09.2002 р. ( судді Крутовських В.І. – головуючий, Дмитренко
А.К., Прокопенко А.Є.), у позові відмовлено з огляду того, що
позивачем пропущено строк позовної давності і невиконанні умови
договору щодо пред'явлення орендатору до оплати рахунків по
орендній платі.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати прийняті судові
рішення, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі,
посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального
і процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали
справи, обговоривши доводи касаційної скарги, та відзив на неї,
суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню
з таких підстав.
Приймаючи рішення суд виходив з того, що позивачем пропущено
строк позовної давності.
Проте, з таким висновком суду повністю погодитись не можна, так
як до нього суд прийшов з порушенням вимог процесуального права
– ст.ст. 32-34, 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, без належного
з'ясування дійсних обставин справи.
Відповідно до ст. 76 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
перебіг строку
позовної давності починається з дня виникнення права на позов.
Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна
була дізнатися про порушення свого права. Винятки з цього
правила, а також підстави зупинення і перерив перебігу строків
позовної давності встановлюються законодавством і статтями 78 і
79 цього Кодексу.
Пунктом 2.2.11 договору оренди майна № 10411 від 5.05.1997 р.
дійсно передбачалось, що орендодавець
щомісячно, до 25 числа поточного місяця надає орендатору
(відповідач) до оплати рахунок з орендної плати за поточний
місяць.
Суд виходив з того, що рахунки відповідачу пред'явлені на
протязі 1998 року, а позов подано 15.11.2001р., тому строк
позовної давності щодо заборгованої орендної плати сплинув( а.с.
26 – 34).
Разом з тим, судом без належної перевірки і оцінки залишились
посилання позивача на те, що по виставленим ним рахункам
відповідач розрахувався, і зокрема, за відсутності коштів –
натуроплатою. По останній накладній № 2055 від 16.12.98, у
порядку розрахунку, видав 23 тонни 700 кг. ячменя на суму
26009,20 грн., а надалі відмовився і від такої форми погашення
боргу.
З'ясування цих обставин має суттєве значення для правильного
визначення перебігу строку позовної давності за пред'явленим
позовом.
Більш ретельній перевірці підлягає посилання позивача і на те,
що рахунки на оплату орендної плати за № 16,18, відповідно, від
24.11.98 та 22.12.98, як і рахунки за лютий-жовтень 1998 року,
були вручені головному бухгалтеру Рац Л.М., як відповідальній
особі відповідача.
Водночас, виходячи з положень пункту 2.1.7 наведеного договору,
слід суду було перевірити і посилання відповідача на те, що ним
проводився капітальний ремонт орендованих приміщень, вартість
якого підлягає заліку шляхом зменшення розміру нарахованої
позивачем орендованої плати.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, апеляційний
суд на зазначене теж належної уваги не звернув.
За таких обставин, коли судом не було ретельно з'ясовано дійсні
обставини справи, що вплинуло на їх правильну юридичну оцінку,
застосування норм матеріального і процесуального права, тому
ухвалені судові рішення не можна визнати законними і
обґрунтованими.
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, і в
залежності від встановленого та вимог закону вирішити спір.
З огляду викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-10 – 111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу СВК “Обрій” задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 3.09.2002р. та рішення господарського суду Дніпропетровської
області від 18.01.2002р. скасувати і справу передати на новий
розгляд до суду першої інстанції, в іншому складі суду.
Головуючий В.Перепічай
С у д д і І.Вовк
В.Гончарук