Вищий господарський суд України у складі:

суддів

розглянувши касаційну скаргу науково-виробничої приватної фірми

"УУУ", м. Дніпропетровськ

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від

ХХ.11.2002 та постанову Дніпропетровського апеляційного

господарського суду від ХХ.02.2003

зі справи № 000

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ХХХ", м.

Харків

до НВП фірми "УУУ"

про припинення порушення права власника на знак для товарів і

послуг.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача: присутні

відповідача: не з'явились.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від ХХ.11.2002, залишеним без зміни постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від ХХ.02.2003 , позов задоволене: НВП фірмі "УУУ" заборонено використовувати зображення товарного знаку "А. и С.", зареєстрованого на підставі свідоцтва на знак для товарів і послуг від ХХ.07.2002 № 0005 за ТОВ "ХХХ" і схожого зі знаком відповідача настільки, що їх можна сплутати; зобов'язано НВП фірму "УУУ" знищити виготовлені зображення товарного знаку "А. и С.", схожого із зареєстрованим за ТОВ "ХХХ" знаком "А. и С.", настільки, що їх можна сплутати.

Зазначені рішення судових інстанцій мотивовано посиланням на приписи статей 16 та 20 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" (3689-12) .

У касаційній скарзі від ХХ.03.2003 НВП фірма "УУУ" просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі скасувати. Скаргу мотивовано тим, що починаючи з ХХ.03.2002 НВП фірма "ХХХ" отримувала від постачальника - товариства з обмеженою відповідальністю "ААА" (Росія) за контрактом від ХХ.02.2002 № 1 продукцію з товарним знаком товариства з обмеженою відповідальністю "А. и С. - Фуд" (Росія) і здійснювала торгівлю нею на території України. Скаржник посилається на те, що цей логотип був зареєстрований у Російському Агентстві патентів і товарних знаків ХХ.04.2000, тобто набагато раніше, ніж схожий логотип у позивача. Державним департаментом з питань інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України лише ХХ.07.2002 було видано ТОВ "ХХХ" свідоцтво на знак для товарів і послуг № 0005, за яким ТОВ "ХХХ" надано виключне право використання знаку у вигляді святкової стрічки з назвою "А. и С." у класах 29, 30 та 31 Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків. У діях ТОВ "ХХХ" скаржник вбачає недобросовісну конкуренцію, яка суперечить пункту 2 частини першої статті 1 Закону України "Про авторські права і суміжні права" (3792-12) , частинам першим статей 2, 3 і 4 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" (236/96-ВР) , статті 10 Паризької конвенції про охорону промислової власності від 20.03.1883 (995_123) (дата набуття чинності для України - 25.12.1991).

На думку скаржника, місцевим та апеляційним господарськими судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права та не витребувані матеріали справи господарського суду міста Києва № 001, розглянутої ним у 2002 році, предметом спору в якій є правомірність надання правової охорони для товарного знака позивача.

Сторони відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги. Представники позивача у судове засідання з'явилися.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Перевіривши правильність застосування судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для скасування судових рішень у цій справі.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що: - Державним департаментом з питань інтелектуальної власності ХХ.07.2002 видано ТОВ "ХХХ" свідоцтво на знак для товарів і послуг № 0005, яким цьому товариству надано виключне право використання знаку у вигляді святкової стрічки зі смисловим зазначенням "А. и С." у класах 29, 30 і 31 Міжнародної класифікації товарів та послуг для реєстрації знаків;

- Державною митною службою України ТОВ "ХХХ" надано довідку від ХХ.08.2002 № 0000009 про внесення знаку на який видано свідоцтво № 00005, до реєстру відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.04.2001 № 412 "Про затвердження Положення про порядок реєстрації та переміщення через митний кордон України товарів, що містять об`єкти інтелектуальної власності" (412-2001-п) ;

- у серпні року НВП фірма "УУУ" отримала з Росії вантаж товару, що складався з макаронних виробів швидкого приготування з позначенням "А. и С.", що є схожим із товарним знаком, якому надано правову охорону відповідно до свідоцтва на знак для товарів і послуг № 0005, власником якого є ТОВ "ХХХ". Позначення одиниць товару НВП фірми "УУУ" є схожими з товарним знаком позивача настільки, що їх можна сплутати.

Причиною спору зі справи стало використання НВП фірмою "УУУ" зображення логотипу "А. и С." схожого зі знаком, щодо якого ТОВ "ХХХ" як власник свідоцтва на знак для товарів і послуг № 0005 має виключне право користування і розпорядження. Застосування відповідачем позначення на упаковці товарів, схожого з цим знаком настільки, що їх можна сплутати, не дозволяє належним чином індивідуалізувати товар ТОВ "ХХХ" у господарському обороті.

Відповідно до частини 2 статті 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" (3689-12) свідоцтво надає його власнику виключне право користуватися і розпоряджатися знаком за своїм розсудом.

Використанням знака визнається застосування його на товарах і при наданні послуг, для яких його зареєстровано, на упаковці товарів, у рекламі, друкованих виданнях, на вивісках, під час показу експонатів на виставках і ярмарках, що проводяться в Україні, в проспектах, рахунках, на бланках та в іншій документації, пов'язаній із введенням зазначених товарів і послуг в господарський оборот.

Згідно з частиною 3 статті 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" (3689-12) свідоцтво надає його власнику право забороняти іншим особам використовувати зареєстрований знак без його дозволу, за винятком випадків, коли використання знака не визнається згідно з цим Законом порушенням прав власника свідоцтва.

Відповідно до статті 20 Закону "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" (3689-12) будь-яке посягання на права власника свідоцтва, передбачені статтею 16 цього Закону, вважається порушенням прав власника свідоцтва, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Власник свідоцтва може також вимагати усунення з-товару, його упаковки незаконно використаного знака або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати, або знищення виготовлених зображень знака або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати.

Вимога НВП фірми "УУУ" про визнання знака для товарів та послуг, власником свідоцтва на який є ТОВ "ХХХ", таким, що не відповідає умовам надання правової охорони, не була предметом розгляду в суді першої інстанції, а тому цю вимогу не було прийнято до розгляду і в апеляційній інстанції на підставі припису частини третьої статті 101 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) . Відповідно до частини третьої статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) у касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Отже, судовими інстанціями з достатньою повнотою встановлено обставини, що входять до предмету доказування у цій справі, та їм дана правильна юридична оцінка. Тому немає підстав для відмови ТОВ "ХХХ" у позові та задоволення касаційної скарги НВП фірми "УУУ".

Провадження у справі № 002 за вимогою ТОВ "ААА", Росія, до Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України та ТОВ "ХХХ" про визнання недійсним свідоцтва на знак для товарів і послуг № 0005 від ХХ.07.2002 було припинено ухвалою господарського суду міста Києва від ХХ.03.2003 на підставі пункту 4 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

З огляду на викладене та керуючись статтями 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від ХХ.11.2002 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від ХХ.02.2003 зі справи № 000 залишити без змін, а касаційну скаргу науково-виробничої приватної фірми "УУУ" - без задоволення.