Спір про стягнення збитків, обумовлених недопоставкою відповідачем продукції, неустойки та процентів за користування грошовими коштами - Матеріали рішення 06/022

Відкрите акціонерне товариство "ХХХ" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "УУУ" 4 213 050,15грн., у т.ч. 3 482 610,83грн. збитків, обумовлених недопоставкою відповідачем продукції, 278 608,87грн. неустойки та 451 830,45грн. процентів за користування грошовими коштами (а.с.3-5).

Заявою від ХХ.09.2001р. позивач уточнив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача 3 485 695,41грн. збитків, 278 855,63грн. неустойки та 500939,74грн. процентів, а всього 4 265 490,78грн. (а.с.83-85).

До вирішення даного спору по суті, відповідачем для спільного розгляду з первісним подано зустрічний позов про визнання недійсним договору №3 від ХХ.10.98р. (а.с.54-55).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від ХХ.10.2001р. у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено (а.с.91-92).

Постановою Вищого господарського суду України від ХХ.04.2002р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від ХХ.10.2001р. скасовано, а справа передана на новий розгляд до господарського суду першої інстанції (а.с.122-125).

Під час нового розгляду справи, позивач надав пояснення до позову, яким фактично підтримав заявлені вимоги лише в частині стягнення збитків у сумі 3 485 695,41грн. та неустойки у розмірі 278 855,63грн. (а.с.115-117).

За результатами нового розгляду, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від ХХ.09.2002р. позов задоволене частково. Відповідно до рішення суду з відповідача на користь позивача стягнуто 3485695,41грн. збитків, у іншій частині заявлених вимог - відмовлено (а.с.145-146).

Задовольняючи заявлений позов в частині стягнення збитків, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем підтверджено нанесення йому збитків у зв'язку з відмовою відповідача виконати у семиденний строк після звернення з вимогою взяті на себе зобов'язання за договором. В частині стягнення неустойки відмовлено посилаючись на те, що: укладеним договором не передбачена відповідальність у вигляді сплати неустойки; сторонами не узгоджена можливість застосування норм Положення про поставку продукції виробничо-технічного призначення (v0888400-88) щодо застосування відповідальності.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від ХХ.01.2003р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від ХХ.09.2992р. змінено шляхом доповнення його наступним абзацом: "в задоволенні зустрічного позову ВАТ "УУУ" до ВАТ "ХХХ" про визнання недійсним договору №3 від ХХ.10.98р.-відмовити" (а.с.169-172).

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що договір поставки №3 від ХХ.10.98р. укладено після розірвання договору цесії №1 від ХХ.02.98р., у зв'язку з чим посилання скаржника на те, що він підписаний в момент дії договору цесії №1 від ХХ.02.98р. безпідставні.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, ВАТ "УУУ" звернулося до Вищого господарського суду України та просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від ХХ.01.2003р., а у задоволенні позову відмовити.

У поданій касаційній скарзі скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції допущені порушення норм процесуального права, а саме:

- в порушення вимог ст.ст. 99, 101 ГПК України (1798-12) , апеляційною інстанцією відмовлено у задоволенні зустрічного позову, однак суд першої інстанції оцінку вимогам зустрічного позову не давав; зустрічний позов не був предметом розгляду у суді першої інстанції;

- не залучив до участі у справі в якості третьої особи ПФ "ААА", чим порушив ст.26 ГПК України (1798-12) .

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 220 ЦК УРСР (1540-06) , зобов'язання припиняється угодою сторін, зокрема угодою про заміну одного зобов'язання іншим між тими ж особами.

При розгляді даної справи судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до протоколів взаєморозрахунків між розпорядником коштів, що фінансується з державного бюджету, і платником податків № 3 від ХХ.12.97р. та №№ 4, 8, 7 від ХХ.12.97р. зменшені платежі відповідача до бюджету за рахунок збільшення заборгованості відповідача перед позивачем на загальну суму 3 934 500,58 грн.

ХХ.10.98р. між сторонами у справі укладено договір № 3 поставки металопродукції, відповідно до якого ЗАТ "УУУ" зобов'язався поставити, а ВАТ "ХХХ" прийняти металопродукцію на суму заборгованості, яка виникла внаслідок проведених взаєморозрахунків, відповідно до вищевказаних протоколів.

Таким чином, відбулося припинення зобов'язань, що виникли в силу підписання вказаних протоколів взаєморозрахунків внаслідок угоди про заміну їх іншим зобов'язанням, а саме зобов'язанням відповідача з постачання позивачу металопродукції на загальну суму 3 934 500,58грн.

Згідно ст. 161 ЦК УРСР (1540-06) , зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок, зокрема, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки відповідно до п.2.2 договору, поставка продукції здійснюється відповідно до письмової заявки позивача, суди вірно дійшли висновку про те, що відповідач повинен був виконати взяте на себе зобов'язання за договором щодо поставки металопродукції у семиденний термін з моменту звернення позивача з такою вимогою.

Так, згідно ст.165 ЦК України (1540-06) , якщо строк виконання зобов'язання не встановлений або визначений моментом витребування, кредитор вправі вимагати виконання, а боржник вправі провести виконання в будь-який час. При цьому, боржник повинен виконати таке зобов'язання в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із закону, договору або із змісту зобов'язання.

Взяті на себе зобов'язання щодо поставки продукції у встановлена строк відповідачем у повному обсязі не виконані, що встановлено судами.

В силу ч.2 ст.213 ЦК УРСР (1540-06) , якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Також право кредитора відмовитись від прийняття продукції, поставка якої прострочена боржником, передбачено і ч.2 ст.246 ЦК УРСР (1540-06) , відповідно до якої покупець вправі відмовитись від прийняття продукції, поставка якої прострочена, однак за умови повідомлення про це поставщика, якщо в договорі не передбачено інше.

За таких обставин суди дійшли вірного висновку щодо обгрунтованості заявлених позивачем вимог в частині стягнення збитків у розмірі вартості недопоставленої та оплаченої продукції, оскільки ними встановлено, що ВАТ "ХХХ" відмовився від прийняття продукції, про що повідомив ВАТ "УУУ".

Відповідно до ст.180 ЦК УРСР (1540-06) , угода про неустойку (штраф, пеню) повинна бути укладена в письмовій формі, недодержання якої тягне за собою недійсність такої угоди.

Оскільки укладений сторонами договір не передбачав відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань у вигляді сплати неустойки, судами не встановлено наявності угоди щодо застосування такої відповідальності, договором не передбачено регулювання відносин сторін нормами Положенням про поставку продукції виробничо-технічного призначення (v0888400-88) , суди дійшли правильного висновку щодо безпідставності позову в частині стягнення неустойки.

Також обгрунтований висновок суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні зустрічного позову.

Так, звертаючись з вимогою визнати договір № 3 від ХХ.10.98р. недійсним, відповідач посилався на те, що спірний договір ним укладено помилково, так як право вимоги сплати заборгованості, що виникла відповідно до протоколів взаєморозрахунків, позивач передав Приватній фірмі "ААА" за умовами договору цесії №1 від ХХ.02.98р. Разом з тим, під час розгляду справи встановлено, що договір цесії №1 від ХХ.02.98р. розірвано відповідно до угоди № 2 від ХХ.10.98р., тобто до укладення договору № 3 від ХХ.10.98р., а відповідачем не надано доказів погашення заборгованості перед ПФ "ААА" до ХХ.10.98р., що виникла у зв'язку з підписанням протоколів взаєморозрахунків.

Посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при перегляді прийнятого судом першої інстанції рішення в апеляційному порядку безпідставні.

В силу ст. 99 ГПК України (1798-12) , в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділом XII - ГПК України (1798-12) . Здійснюючи перегляд судового акту, апеляційний господарський суд користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 ГПК України (1798-12) , в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. При цьому, в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Разом з тим, вимоги щодо визнання договору недійсним заявлені ВАТ "УУУ" ще під час розгляду справи у першій інстанції і заперечення щодо дійсності даного договору були предметом дослідження судом першої інстанції, про що зазначено у рішенні. Отже, суд апеляційної інстанції правильно змінив прийняте судом першої інстанції рішення, оскільки його резолютивна частина не відповідала вимогам вичерпності, доповнивши його.

Також безпідставні твердження скаржника про порушення судом вимог ст.26 ГПК України (1798-12) .

Вказана норма визначає порядок вступу у справу третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору. Разом з тим, вказана норма не передбачає право суду залучати таких осіб до участі у справі з власної ініціативи або за клопотанням сторін.

За таких обставин, постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду м. Києва від ХХ.01.2003р. відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України (1798-12) , колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від ХХ.01.2003р. у справі № 000 залишити без змін, а касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "УУУ" - без задоволення.