Спір про стягнення з державного підприємства заборгованості за продану електроенергію - Матеріали постанови ВГСУ 02/812-1

До вирішення спору по суті ТОВ "С", користуючись правом, наданим йому відповідно до ст.22 ГПК України (1798-12) , збільшено розмір позовних вимог до 86 524 473, 58 грн. - за рахунок заборгованості, що утворилась в результаті несплати проданої електроенергії за червень 2002р. - у розмірі 4 527 666, 96 грн., за липень 2002 р. - у розмірі 43 001 210, 48 грн., та згідно ст.214 ЦК України (435-15) позивачем нараховані 3% річних від простроченої суми, які склали 425 546, 34 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, в порушення умов договору № 103 від 01.04.2002 р., не здійснив розрахунок та оплату у повному обсязі за придбану електроенергію у квітні, червні та липні 2002 р., внаслідок чого заборгував 86 524 473, 58 грн.

Відповідач позов не визнав, просив провадження в справі припинити, посилаючись на ст.ст. 1, 15-1 Закону України "Про електроенергетику" (1821-14) .

Рішенням господарського суду м. Києва від 10.09.2002 р. у справі №6 позовні вимоги ТОВ "С" задоволені та стягнуто з ДП "Е" на користь позивача 86524473,58 грн. - основного боргу , 425.546,34 грн. - 3% річних та судові витрати.

Відповідач, не погодившись з рішенням, подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду, у якій просив рішення скасувати, провадження у справі в частині стягнення основного боргу припинити у зв'язку з відсутністю предмету спору, в решті позовних вимог відмовити.

Київський апеляційний господарський суд своєю постановою від 12.02.2003р. у справі № 6 відмовив ДП "Е" в задоволенні апеляційної скарги, а рішення господарського суду м. Києва від 10.09.2002р. у справі 6 залишив без змін.

Відповідач, не погодившись з постановою, оскаржив її до Вищого господарського суду України. В касаційній скарзі відповідач просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2003 року у справі №6 скасувати та винести нове рішення, яким замість припинення провадження у справі, просить у позові відмовити. Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судом норм матеріального права, зважаючи на те, що Національна комісія з регулювання електроенергетики (далі - НКРЕ), відповідно до покладених на неї завдань, бере участь у регулюванні платіжно-розрахункових відносин оптового ринку електроенергетики (далі -ОРЕ), відповідно до порядку розрахунків за куповану і продану електричну енергію, передбаченого статтею 15-1 Закону України "Про електроенергетику" (1821-14) . Розрахунки на ОРЕ здійснюються через поточні рахунки зі спеціальним режимом використання, з яких кошти перераховуються згідно з алгоритмом ОРЕ, встановленим НКРЕ. Отже, відповідач проводить розрахунок в розмірі, встановленому НКРЕ при затвердженні відповідного алгоритму. Крім цього, позивачем не надано доказів порушення відповідачем встановленого алгоритму НКРЕ України. ДП "Е", відповідно до ч.5 ст.15-1 Закону (1821-14) , зобов'язане лише забезпечити щоденне інформування учасників ОРЕ про стан проведення розрахунків.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2003 року без змін, а скаргу без задоволення, зважаючи на те, що: матеріали справи свідчать про порушення відповідачем охоронюваного чинним законодавством України права позивача на отримання в повному обсязі коштів за продану відповідачу електроенергію, а також про невиконання відповідачем своїх зобов'язань по забезпеченню збору платежів за продану на ОРЕ електроенергію, покладену на нього згідно із ДЧОРЕ (n0001227-96) ; алгоритм ОРЕ встановлює лише порядок, а не строки та розмір розподілу коштів; суб'єктами правовідносин, пов'язаних із застосуванням алгоритму ОРЕ, є НКРЕ та уповноважений банк, а не позивач та відповідач, таким чином є підстави вважати, що прийняття рішення господарського суду у справі №6 не може вплинути на права та обов'язки НКРЕ щодо однієї із сторін, що є умовою можливості залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору відповідно до ст. 27 ГПК України (1798-12) .

Розглянувши касаційну скаргу в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, а також заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне:

Відповідно до ст.1 Закону України "Про електроенергетику" (1821-14) (далі -Закон), в Україні діє оптовий ринок електричної енергії України, який створюється суб'єктами господарської діяльності для купівлі-продажу електричної енергії на підставі Договору між членами оптового ринку електричної енергії України (далі ДЧОРЕ (n0001227-96) , який укладено 15.11.1996 року.).

Статтею 15 Закону (1821-14) передбачено, що купівля-продаж електричної енергії та весь її оптовий продаж здійснюється на оптовому ринку електричної енергії. Абзацом 4 ст.15 Закону (1821-14) передбачено, що мета, умови діяльності, права, обов'язки та відповідальність сторін встановлюється Договором між членами Оптового ринку електричної енергії України.

Обов'язковими сторонами ДЧОРЕ (n0001227-96) є ДП "Е", виробники електричної енергії (в т.ч. ТОВ "С") і постачальники електроенергії.

Відповідно до п.2.2. ДЧОРЕ (n0001227-96) , предметом ДЧОРЕ (n0001227-96) є встановлення правил та порядку функціонування прозорої й справедливої системи комерційних стосунків у процесі купівлі-продажу електроенергії, в тому числі визначення фінансових зобов'язань ДП "Е" під час закупівлі електроенергії від її Виробників. Таким чином, ДЧОРЕ (n0001227-96) встановлено права, обов'язки і відповідальність його сторін. Строк та порядок розрахунків сторін визначається "Інструкцією про порядок використання коштів оптового ринку електричної енергії України", яка є Додатком до ДЧОРЕ (n0001227-96) і його невід'ємною частиною (далі - Інструкція).

Договір є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена Законом або якщо він невизнаний судом недійсним

Ст.15 Закону (1821-14) встановлено, що усі учасники оптового ринку повинні укладати договори купівлі-продажу електричної енергії з суб'єктом підприємницької діяльності, який здійснює оптове постачання електричної енергії, тобто ДП "Е".

На виконання вимог ст.15 Закону (1821-14) , між ТОВ "С" та ДП "Е", які є членами Оптового ринку електричної енергії, 01 квітня 2002 року було укладено договір купівлі-продажу електричної енергії №103, за яким позивач зобов'язався продавати, а відповідач купувати і своєчасно оплачувати електричну енергію.

Пунктом 4.3. зазначеного Договору встановлено, що платежі за куплену відповідачем електричну енергію здійснюються у строки та в порядку визначеному Інструкцією про порядок використання коштів Оптового ринку електричної енергії", яка є додатком та невід'ємною частиною ДЧОРЕ (n0001227-96) .

Відповідно до п.6.4. Інструкції , оплата за продану виробниками електричну енергію здійснюється ДП "Е" згідно з умовами двохсторонніх договорів. Пунктом 6.11. Інструкції визначено, що розрахунки в Оптовому ринку здійснюються кожного календарного дня, а платежі виконуються кожного банківського дня. Такий порядок проведення щоденних розрахунків застосовується у зв'язку з особливістю функціонування Оптового ринку електричної енергії, а саме постійним і безперервним збалансуванням виробництва і споживання електричної енергії (ст.4 Закону (1821-14) ).

Враховуючи різні способи виробництва електроенергії (атомна, теплова, гідро та вітрова), різну вартість виробництва, а також обсяги виробництва електроенергії різними виробниками, для проведення щоденних пропорційних платежів виробникам електроенергії, відповідно до обсягів та вартості відпущеної ними електроенергії, пунктами 7.3. та 9.1. Інструкції встановлюється Алгоритм оптового ринку електричної енергії, який застосовується для розподілу обсягу поточних платежів, відповідно до графіка платежів та графіка поставки-платежу. Згідно п.2.1. Інструкції, Алгоритм оптового ринку електричної енергії - є порядком розподілу коштів Уповноваженим банком з розподільчих рахунків без платіжних доручень, який встановлюється Національною комісією регулювання електроенергетики України "Про електроенергетику" (1821-14) .

В той же час, ст. 15-1 Закону (1821-14) (абз. 5) не встановлено умови перерахування коштів за алгоритмом із поточного рахунка із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії (тобто ДП Е") на поточні рахунки енергогенеруючих компаній (зокрема, ТОВ "С").

Умова перерахування коштів за алгоритмом із поточного рахунка із спеціальним режимом використання, передбачена абз.3 ст. 15-1 Закону (1821-14) , стосується лише енергопостачальників, що здійснюють підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території. Ні ДП "Е", ні ТОВ "С", відповідно до умов укладеного двохстороннього Договору, не відносяться до енергопостачальників, що здійснюють підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, а є оптовим постачальником електричної енергії та енергогенеруючою компанією, відповідно.

Тобто, умова застосування алгоритму при перерахуванні коштів із поточного рахунка із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії на поточні рахунки енергогенеруючих компаній (зокрема, ТОВ "С") є договірною умовою, що викладена в ДЧОРЕ (n0001227-96) та додатку до нього - Інструкції (а не в ст.15-1 Закону (1821-14) ).

Пунктом 6.19. Інструкції встановлено, що 15 число місяця, який слідує за розрахунковим, є датою здійснення остаточних платежів за попередній розрахунковий період, в якому була продана електроенергія від виробника до ДП "Е". З наступного дня сума заборгованості ДП "Е" за попередній місяць вважається простроченою. Відповідно до п.6.24. Інструкції, ДП "Е", не виконуючи своїх зобов'язань по оплаті купованої електричної енергії, несе відповідальність згідно чинного законодавства України, в т.ч. Цивільного кодексу України (435-15) , та умовами двохсторонніх договорів купівлі-продажу електричної енергії. Пунктом 6.27. Інструкції передбачено, що жодне з положень Інструкції, в тому числі положення застосування алгоритму для проведення розрахунків із виробниками електричної енергії, не розглядається як таке, що обмежує відповідальність ДП "Е" за повну оплату купованої електричної енергії. Пунктом 2.1. Інструкції визначено, що повна поточна оплата вартості електричної енергії - є поступовою оплатою придбаної у Виробника протягом розрахункового періоду електричної енергії в обсягах і в терміни, визначені договором між ними, із звіркою розрахунків та із здійсненням остаточних розрахунків не пізніше встановлених договором термінів. Таким чином, положення статті 15-1 Закону (1821-14) , ДЧОРЕ (n0001227-96) та Інструкції не визначають встановлення в Алгоритмі розподілу коштів оптового ринку електричної енергії обмежень щодо термінів та об'ємів оплати ДП "Е" вартості купованої електроенергії її виробникам. Також не встановлено аналогічних обмежень у Постановах Національної комісії регулювання електроенергетики України, якими затверджується Алгоритм розподілу коштів або вносяться зміни до нього.

Пунктом 8.12. Інструкції та пунктом 4.6 договору передбачено, що за результатами розрахунків за місяць позивач надсилає відповідачу акт звірки розрахунків до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до складеного сторонами акту звірки розрахунків за придбану відповідачем електроенергію протягом квітня, травня, червня та липня 2002 року, та враховуючи часткову оплату, за твердженням позивача, сума простроченої заборгованості відповідача на день розгляду справи складає 86524473,58 грн., що не заперечується відповідачем., що підтверджується актом звірки.

Встановлення інших обставин виходить за межі компетенції касаційної інстанції, що визначено ст. 111-7 ГПК України (1798-12) .

Відповідно до ст.ст. 161, 162 Цивільного кодексу України (435-15) , зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом.

Статтею 214 Цивільного кодексу України (435-15) передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Таким чином, посилання відповідача на ст.161 ЦК України (435-15) , ст.ст. 1, 15-1 Закону "Про електроенергетику" (1821-14) не підтверджують наявність обставин, які звільняють його від відповідальності за невиконання своїх грошових зобов'язань за договором № 103 від 01.04.2002 року. Вказаний договір є чинним та не визнаний повністю чи частково недійсним у встановленому законодавством порядку, а та обставина, що розрахунки за закуплену електричну енергію проводяться у порядку, передбаченому статтею 15-1 Закону України "Про електроенергетику" (1821-14) , не надає права відповідачеві порушувати встановлені строки здійснення розрахунків. Згідно ст. 33 ГПК України (1798-12) доведення обставин покладається на сторону, що на них посилається, а отже позивач не зобов'язаний доводити порушення відповідачем встановленого алгоритму НКРЕ України. Крім того, за укладеним сторонами двостороннім договором та ДЧОРЕ (n0001227-96) , обов'язком відповідача було не виконання алгоритму НКРЕ, а своєчасна оплата одержаної електроенергії.

Посилання відповідача на те, що невиконання зобов'язань по оплаті електроенергії пов'язане із необхідністю виконання алгоритму розподілу коштів, який встановлений постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України, не відповідає положенням чинного законодавства у сфері виробництва, передачі, постачання і використання електричної енергії, загальним нормам ЦК України (435-15) щодо відповідальності за невиконання договірних зобов"язань, ієрархії кодексу у порівнянні з іншими законодавчими актами, які ре гулюють цивільно-правові відносини, а тому до уваги судом не приймається.

Отже, виходячи із матеріалів справи та керуючись ст.ст. 161, 162, 212, 214 Цивільного кодексу України (435-15) , ст.ст. 1, 15, 15-1 Закону України "Про електроенергетику" (1821-14) , касаційна інстанція дійшла висновку, що алгоритм ОРЕ не може суперечити та перекреслювати основні засади цивільно-правової відповідальності встановлені розділом 3 Цивільного кодексу України (435-15) , тобто судом правильно та законно визначена межа державного втручання у цивільні відносини пов"язані із оплатою за отриману електроенергію.