Підготовлено за матеріалами судових справ.

(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

суддів:

за участю представників:

позивача: присутні

відповідачів: присутні

розглянув касаційну скаргу ДПІ у П-ському районі м.Одеси

на постанову від 19.02.2003 Одеського апеляційного господарського суду

у справі № 000

за позовом ТОВ "ХХХ"

до ДПІ у П-ському районі м.Одеси

про визнання недійсним рішення

встановив:

Рішенням господарського суду Одеської області від ХХ.12.2002 позовні вимоги задоволені, визнані недійсними повідомлення-рішення від ХХ.10.2002 про сплату донарахованого земельного податку в сумі 90369,11 грн. та штрафних санкцій в сумі 20166,18 грн.

Рішення мотивоване тим, що згідно ст.6 Указу президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку за землю згідно довідки ДПІ у Ц-ному районі м.Одеси № 001 від ХХ.11.2002 позивач є платником єдиного податку по ставці 10% з ХХ.09.2000 по теперішній час.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду, здійснюючи перевірку у зв'язку з апеляційною скаргою відповідача постанову від ХХ.02.2003, рішення у справ залишила без змін з тих же підстав.

Відповідач з рішенням та постановою у справі не згоден, у зв'язку з чим звернувся із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати як такі, що прийняті внаслідок неправильного застосування норм матеріального права.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що, за його переконанням, ТОВ "ХХХ" з 2000р. є землекористувачем, а потім землевласником земельних ділянок, розташованих за адресою: вул. Д-ська, 25, 29, але в порушення чинного законодавства не стало на облік у ДПІ як платник земельного податку за місцем знаходження земельних ділянок, не надавало розрахунки земельної плати та не сплачувало земельного податку, що ТОВ "ХХХ" як суб'єкт земельного податку уклав договори оренди земельної ділянки до фактичного одержання державного акту на право власності на землю і відповідно до ст.12 Закону України "Про плату за землю" (2535-12) повинен сплачувати земельний податок на загальних умовах.

Позивач проти касаційної скарги заперечує, оскільки вона не узгоджується з вимогами законодавства.

Колегія суддів перевірила матеріали справи у відкритому судовому засіданні і зазначає таке.

Відповідно до положень ст.111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) касаційна інстанція не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти, оцінювати докази.

За таких обставин колегія суддів позбавлена можливості прийняти до уваги посилання скаржника щодо цільового використання земельних ділянок, реєстрації договорів оренди земельних ділянок, діяльності позивача, що виходить за межі уставної, тощо.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідно до положень Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (із змінами і доповненнями, внесеними Указом Президента України від 28.06.99 № 746/99 (727/98) ) встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку і звітності запроваджується для суб'єктів малого підприємництва, в т.ч. юридичних осіб, у яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 чоловік і обсяг виручки яких від реалізації продукції, робіт, послуг не перевищує за 1 рік 1 млн.грн. Разом з тим, дія Указу не розповсюджується на суб'єктів підприємницької діяльності, у статнім фонді яких частки, що належать юридичним особам - учасникам, засновникам цих суб'єктів, які не є суб'єктами малого підприємництва - перевищує 25%. Зазначене також передбачено ст.2 Закону України "Про державну підтримку малого підприємництва" № 2063-ІІІ від 19.10.2000 (2063-14) .

Відповідно до п.6 Указу № 746/99 (746/99) суб'єкт малого підприємництва, що сплачує єдиний податок, звільняється від усіх інших податків, зборів (обов'язкових платежів), в т.ч. плати (податку) на землю.

Згідно Закону України "Про систему оподаткування" № 1251-XII від 25.06.92 (1251-12) (із змінами) платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні особи, на які згідно із законодавством покладено обов'язок сплачувати податки і збори і облік платників податків здійснюється органами ДПС.

Враховуючи те, що ТОВ "ХХХ" не стоїть на обліку в ДПІ як платник земельного податку (а.с.105), протягом спірного періоду ДПС не вирішувала питання стосовно правомірності взяття на облік суб'єкта підприємницької діяльності як платника єдиного податку та видачі йому щорічного свідоцтва про право сплати єдиного податку (а.с.10-11), підстави для нарахування земельного податку та застосування фінансових санкцій до юридичної особи, яка не зареєстрована в якості платника такого податку, відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку щодо відповідності рішення та постанови у справі вимогам чинного законодавства, підстави для їх скасування або зміни відсутні.

Керуючись положеннями ст.ст. 108, 111-5, 111-7 - 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення від ХХ.11.2002 та постанову від ХХ.02.2003 у справі господарського суду Одеської області № 000 залишити без змін, а касаційну скаргу ДПІ у П-ському районі м.Одеси - без задоволення.