ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.11.2002 Справа N 02-2-25/8276
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Щотки С.О. (головуючий), Дерепи В.І., Семчука В.В.,
За участю представників позивача -
відповідача - Лукацька Л.Г.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу малого приватного підприємства
“Фірма Лірен”
на ухвалу господарського суду міста Києва
від 30.07.2002
у справі № 02-2-25/8276
за позовом малого приватного підприємства
“Фірма Лірен”
до ДПА України
про визнання недійсним наказу,
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.07.2002 у
справі № 02-2-25/8276 (суддя Проскуряков К.В.) позовна заява
малого приватного підприємства “Фірма Лірен” (далі – МПП “Фірма
Лірен”) до ДПА України про визнання акту державного органу
недійсним була направлена по підсудності до господарського суду
міста Києва.
Ухвалою про повернення позовної заяви, господарського суду міста
Києва від 30.07.2002 (суддя Муравйов О.В.), позовні матеріали
МПП “Фірма Лірен” повернуті позивачеві без розгляду, оскільки в
порушення вимог п. 4 ст. 63 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
до позовної заяви не додано доказів
сплати державного мита у встановленому порядку.
Ухвала мотивована тим, що в доданій до позовної заяви квитанції
про сплату державного мита від 12.09.2001 одержувачем платежу є
УДК у Закарпатській області, в той час як відповідно до вимог
ст. 6 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”
( 7-93 ) (7-93)
та листа від 26.04.2002 № 48/9/17-107 Державної
податкової адміністрації? України державне мито з позовних заяв у
справах, які розглядаються у господарському суді міста Києва,
повинно зараховуватися на рахунок відділення Державного
казначейства України в Шевченківському районі міста Києва.
МПП “Фірма Лірен” у поданій касаційній скарзі просить ухвалу
господарського суду міста Києва від 30.07.2002 скасувати. В
обґрунтування своїх вимог МПП “Фірма Лірен” посилається на те,
що судом першої інстанції неправильно застосовані норми
матеріального права, що призвело до прийняття незаконної ухвали.
Представник відповідача в судовому засіданні касаційну скаргу
підтримав, вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а
справа направленню в господарський суд міста Києва для розгляду
по суті.
Колегія суддів, вислухавши пояснення представника відповідача,
обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну
оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши
правильність застосування судом першої інстанції норм
матеріального і процесуального права, вважає, що касаційна
скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог п. 14 Інструкції ДПІ України “Про порядок
обчислення та справляння державного мита”, при сплаті державного
мита готівкою до документа, щодо якого вчиняється відповідна
дія, додається оригінал квитанції кредитної установи, яка
прийняла платіж.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно вимог ст. 57
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
позивачем до поданої до господарського суду Запорізької області
позовної заяви, була додана квитанція від 12.09.2001, про сплату
державного мита.
Оскільки згідно вимог ст. 6 Декрету Міністрів України “Про
державне мито” ( 7-93 ) (7-93)
та листа від 26.04.2002 № 48/9/17-107
Державної податкової адміністрації України державне мито до
державного бюджету повинно зараховуватись на рахунки, відкриті в
управлінні державного казначейства АР Крим, областях, міста
Києва та Севастополя за місцем знаходження господарських судів,
тому правомірно одержувачем платежу в квитанції про сплату
державного мита від 12.09.2001 зазначено УДК у Запорізькій
області.
Крім того, в разі передачі матеріалів справи за підсудністю до
іншого господарського суду, чинне законодавство не передбачає
обов’язкової повторної сплати позивачем державного мита на
рахунок в управлінні державного казначейства за місцем
знаходження господарського суду, який повинен розглядати справу.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана
ухвала господарського суду міста Києва від 30.07.2002 по справі
№ 02-2-25/8276 винесена з порушенням норм матеріального права і
підлягає скасуванню, а справа направленню на розгляд
господарському суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 –
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу МПП “Фірма Лірен” задовольнити.
Ухвалу господарського суду міста Києва від 30.07.2002 скасувати,
справу направити на розгляд господарському суду міста Києва.
Головуючий, суддя С. Щотка
Судді: В.Дерепа
В. Семчук