20-4/400 Про стягнення суми - Текст документа

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу дочірнього підприємства по організації ремонту кораблів і суден "Адміралтейство" відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 21 жовтня 2002 року у справі № 20-4/400 за позовом військового прокурора Феодосійського гарнізону в інтересах держави в особі державного підприємства Міністерства оборони України Феодосійського судомеханічного заводу до дочірнього підприємства по організації ремонту кораблів і суден "Адміралтейство" відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод"

про стягнення суми, -

У травні 2002 року військовий прокурор Феодосійського гарнізону звернувся до господарського суду м. Севастополя з позовом в інтересах держави в особі Державного підприємства Міністерства оборони України Феодосійського судомеханічного заводу до Дочірнього підприємства по організації ремонту кораблів і суден флоту "Адміралтейство" відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" про стягнення 29993 грн. 82 коп., посилаючись на невиконання відповідачем умов договору № 82/98 від 17 грудня 1998 року щодо оплати вартості виконаних позивачем робіт на вказану суму.

У червні 2002 року прокурор уточнив позовні вимоги і просив стягнути з відповідача крім основної заборгованості неустойку в розмірі 3510 грн. 94 коп., а всього 33504 грн. 76 коп.

Рішенням господарського суду м. Севастополя від 11 липня 2002 року в позові військового прокурора Феодосійського гарнізону відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21 жовтня 2002 року вказане рішення скасовано, позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 29993 грн. 82 коп. та судові витрати. В решті в позові відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 21 жовтня 2002 року, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм процесуального законодавства.

В судовому засіданні оголошено перерву до 15 травня 2003 року.

Заслухавши пояснення представника відповідача, який підтримав касаційну скаргу, вивчивши матеріали справи та обговоривши викладені в скарзі доводи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і було встановлено попередніми судовими інстанціями, 17 грудня 1998 року між сторонами було укладено договір № 82/98, згідно з умовами якого позивач зобов'язався виконати окремі види робіт на ПСК "Крим", а відповідач прийняти та оплатити ці роботи.

Відмовляючи в задоволенні позову місцевий суд виходив з того, що умови, передбачені п. 4.1 вказаного договору щодо строку оплати виконаних робіт не настали, оскільки генеральним замовником по договору № 4198039 від 23 жовтня 1998 року не проведена оплата вартості виконуваних робіт по ремонту ПСК "Крим".

Не погодившись з висновком місцевого суду, суд другої інстанції дійшов висновку про те, що договір від 17 жовтня 1998 року, згідно з вимогами ст. 10 Арбітражного процесуального кодексу України (1798-12) , є неукладеним, оскільки договір підписаний сторонами з протоколом розбіжностей.

Розбіжності по вартості виконуваних робіт та строку оплати робіт залишились не врегульованими і не передавались на вирішення арбітражного суду.

При цьому, суд другої інстанції, встановивши, що позивачем виконані роботи, які не оплачені відповідачем в повному обсязі, стягнув з відповідача заборгованість в сумі 29993 грн. 82 коп. та відмовив в позові в частині стягнення пені.

Проте, з висновками попередніх судових інстанцій погодитись не можна, оскільки вони, всупереч вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , ґрунтуються на неповно з'ясованих обставинах справи.

Зокрема, місцевий суд не дослідив належним чином договір від 17 жовтня 1998 року, не звернув уваги на наявність заперечень щодо умов договору та не дав їм правової оцінки.

Апеляційний суд, звернувши увагу на протокол розбіжностей та визнавши договір неукладеним відповідно до ст. 10 Арбітражного процесуального кодексу України (1798-12) , чинного в період укладання договору, не зазначив конкретної норми вказаної статті, за якою договір визнано неукладеним, та не перевірив доводи відповідача про те, що спірний договір заснований на державному замовленні, а тому питання щодо неврегульованих розбіжностей повинно вирішуватись згідно з ч. 4 ст. 10 Арбітражного процесуального кодексу України (1798-12) .

Між тим, з'ясування даної обставини має істотного значення для правильного вирішення спору.

Крім того, суд другої інстанції, задовольняючи позов з правових підстав, які не вказані в позовній заяві, всупереч вимог ст. 105 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , не зазначив в постанові, на підставі якого матеріального закону вирішено спір, що в свою чергу виключає можливість перевірки правильного застосування норм матеріального права при вирішенні спору.

За таких обставин, постановлені у справі судові рішення не можна визнати законними і обґрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги наведене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і, в залежності від встановленого і вимог закону, вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу дочірнього підприємства по організації ремонту кораблів і суден "Адміралтейство" відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" задовольнити частково.

Скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 21 жовтня 2002 року та рішення господарського суду м. Севастополя від 11 липня 2002 року у справі № 20-4/400, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.