Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Божок В.С,

суддів : Хандуріна М.І.,

Черкащенко М.М.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргу ВАТ "Харцизький трубний завод"

на ухвалу господарського суду Донецької області

від 28.01.03 p.

за позовом ТОВ фірма "Лінда ЛТД", м. Харцизьк

до ВАТ "Харцизький трубний завод", м. Харцизьк

про стягнення 435 323, 41 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники :

від позивача: не з'явилися

від відповідача: А.А.А. - дов. № 1.4-1324 від 26.12.02 p.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою від 28.01.03 господарського суду Донецької області припинено провадження у справі № 8/5 за позовом ТОВ фірма "Лінда ЛТД" до ВАТ "Харцизький трубний завод" щодо стягнення заборгованості за виконані роботи в сумі 435323, 41 грн. на підставі п. 11 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) . Стягнено з ВАТ "Харцизький трубний завод" на користь ТОВ фірма "Лінда ЛТД" витрати по сплаті державного мита в сумі 1 700, 00 грн., витрати н інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118, 00 грн.

Ухвала мотивована тим, що відповідно до ст. 8 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , якщо у відповіді про визнання претензії не повідомляється про перерахування визнаної суми, то через 20 днів після її отримання така відповідь є підставою для примусового стягнення заборгованості державною виконавчою службою в порядку встановленому Законом України "Про виконавчу службу" (202/98-ВР) .

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду Донецької області ВАТ "Харцизький трубний завод" звернулось у Вищий господарський суд України з касаційною скаргою і просить її скасувати, посилаючись на те, що позивач не скористався своїм правом на підставі ст. 8 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) та п. 9 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) , не здійснив ніяких заходів щодо стягнення заборгованості, що свідчить про незацікавленість позивача у своєчасному стягненні на свою користь боргу.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.

Господарським судом Донецької області встановлено, що ТОВ фірма "Лінда ЛТД" 16.12.2002 направила претензію № 18 відповідачу щодо стягнення заборгованості у сумі 435 323, 41 грн., яка була визнана відповідачем в повній сумі, про що позивачу направлений лист № 1.4.5-51/ш від 27.12.2002.

Відповідно до ст.8 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , якщо у відповіді про визнання претензії не повідомляється про перерахування визнаної суми, то через 20 днів після її отримання така відповідь є підставою для примусового стягнення заборгованості державною виконавчою службою в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) .

Однак зі змісту даної статті не вбачається умов, які б унеможливлювали звернення з позовом до господарського суду особою, яка має відповідь боржника про визнання заявленої до нього претензії, тому, посилання господарського суду Донецької області на те, що даний спір не підлягає вирішенню у господарських судах України є необґрунтованим та не відповідає вимогам чинного законодавства.

До того ж, аналіз чинного законодавства України свідчить про наявність у особи, претензія якої була визнана боржником, права звертатися з позовом до суду про стягнення визнаної у претензії суми коштів.

Статтею 57 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) передбачено, що серед інших документів, що додаються до позовної заяви, додається також відповідь на претензію, якщо її одержано.

Визнання претензії не є способом припинення зобов'язання та не свідчить про відсутність спору. Чинне законодавство не виключає можливості визнання відповіді на претензію такою, що не підлягає виконанню, також вона може бути втрачена кредитором, сума боргу, яка визнана у відповіді на претензію може не співпадати з розміром, зазначеним кредитором у претензії або з розміром фактичної заборгованості боржника як на момент визнання претензії, так і на момент звернення з позовом до суду про захист порушеного права.

Наявність відповіді на претензію не передбачена переліком підстав припинення провадження у справі, відповідно до ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Частиною 2 ст. 124 Конституції України (254к/96-ВР) встановлено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Тобто, право особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом та іншими нормативноправовими актами.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарським судом Донецької області дана неправильна юридична оцінка обставинам справи, тому оскаржувана ухвала не відповідає чинному законодавству України та обставинам справи і підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, ст. 111-9, ст. 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Ухвалу від 28.01.03 p. господарського суду Донецької області зі справи 8/5 скасувати.

Справу направити для розгляду по суті до господарського суду Донецької області.