Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Божок В.С,

суддів : Хандуріна М.І.,

Черкащенко М.М.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргу Артемівського спиртзаводу

на постанову Харківського апеляційного господарського суду

від 03.12.02 p.

у справі господарського суду Харківської області

за позовом 1) прокурора Харківської області в інтересах

держави в особі Харківської обласної

державної адміністрації

2) ТВО "Харківкомунпромвод", м. Харків

до Артемівського спиртзаводу, м. Мерефа

про стягнення 3 271, 26 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники :

від позивача: А.А.А. - дов. № 416/29 від 17.03.03 p.

від відповідача: Б.Б.Б. - дов. № 134 від 05.02.03 p.; В.В.В. -

дов. № юр-15 від 03.01.03 p.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 27.05.02 господарського суду Харківської області позовні вимоги задоволені частково. Стягнено з Артемівського спиртового заводу на користь ТВО "Харківкомунпромвод" 2346, 00 грн. основної суми боргу, 36, 06 грн. індексу інфляції, нарахованої на суму основного боргу. Також стягнено - 51, 00 грн. державного мита та 118, 00 грн. на користь ДП "Арбітражний інформаційний центр". В частині стягнення пені у розмірі 889, 20 грн. провадження зі справи припинено. В решті частині позову відмовлено.

Постановою від 03.12.02 Харківського апеляційного господарського суду дане рішення залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання, не сплачував платежі з компенсації витрат, тому відповідно до ст. 214 Цивільного кодексу України (1540-06) відповідач повинен відшкодовувати збитки від інфляції у розмірі 3% річних від суми боргу.

Не погоджуючись з судовими рішеннями Артемівський спиртзавод звернувся у Вищий господарський суд України з касаційною скаргою і просить її скасувати, посилаючись на те, що судами порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема ст. 153 Цивільного кодексу України (1540-06) . Договір № 2000/0205 від 28.07.2000 укладений з протоколом розбіжностей до п. 5.1, в якому умовою вступу договору в силу є надання калькуляції виробничих витрат з регулювання водних ресурсів. Тому, експлуатаційні витрати повинні розподілятися в залежності з калькуляцією, яка складається виходячи із статей фактичних витрат.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.99 № 1723 "Про компенсацію витрат на відтворення, перекидання та регулювання водних ресурсів у Харківській області" (1723-99-п) встановлено, що витрати Харківського територіально-виробничого об'єднання "Харківкомунпромвод" та водогосподарських організацій Комітету водного господарства, пов'язані з відтворенням, міжбасейновим і внутрішньобасейновим перекиданням і регулюванням водних ресурсів в Харківській області, підлягають компенсації підприємствами та організаціями м. Харкова та Харківської області усіх форм власності, що здійснюють забір поверхневих вод у басейні р. Сіверський Донець, за винятком зрошувальних систем і підприємств водопровідно-каналізаційного господарства.

На виконання вищевказаної постанови розпорядженням голови Харківської обласної державної адміністрації від 09.03.2000 № 215 затверджений Порядок компенсації витрат, пов'язаних з відтворенням, міжбасейновим і внутрішньобасейновим перекиданням і регулюванням водних ресурсів, що споживаються підприємствами та організаціями усіх форм власності, а також установами з басейну р. Сіверський Донець. Пунктом 6 даного Порядку обумовлено, що взаємні зобов'язання водогосподарських організацій та водокористувачів регулюються шляхом укладання господарських угод. За дорученням водогосподарських організацій ці угоди укладаються ТВО "Харківкомунпромвод".

Пунктом 9 Порядку передбачено, що експлуатаційні витрати повинні розподілятися у відповідності з калькуляцією, яка складається виходячи зі статей витрат.

28.07.2000 ТВО "Харківкомунпромвод" та Артемівський спиртзавод уклали договір № 2000/0205. Даний договір укладений з протоколом розбіжностей до п. 5.1, в якому умовою набрання чинності договору є надання калькуляції витрат та розрахунку формування тарифу і узгоджується з підприємством.

Однак, в матеріалах справи відсутня калькуляція витрат ТВО "Харківкомунпромвод" та розрахунки, пов'язані з відтворенням, міжбасейновим і внутрішньобасейновим перекиданням і регулюванням водних ресурсів. Господарськими судами прийнято рішення про стягнення суми боргу тільки на підставі розрахунків наданих ТВО "Харківкомунпромвод".

Колегія суддів вважає, що господарські суди помилково дійшли висновку що відносини сторін регулювалися вищевказаним договором, оскільки протокол розбіжностей не був врегульований сторонами і заінтересована сторона його не оскаржувала.

Договір - це юридичний факт, підстава виникнення, зміни або припинення цивільних правовідносин, які не суперечать чинному законодавству. Відповідно до ст. 153 Цивільного кодексу України (1540-06) договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.

Істотними вважаються умови, які необхідні і достатні для укладання договору. Це означає, що при недосягненні сторонами згоди хоча б за однією з них договір повинен вважатися недійсним (неукладеним), тобто таким, що не набрав чинності та не спричинив юридичних наслідків.

Істотними умовами вважаються ті умови, що виражають природу відповідного договору. Так, для всіх оплатних договорів істотною умовою є умова про суму (ціну), однак відносно ціни сторони в даному договорі згоди не досягли.

Таким чином господарськими судами неповно з'ясовані обставини справи, що є підставою для скасування рішення та постанови і направлення справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи принагідно повно та всебічно вияснити всі обставини справи, дати їм належну правову оцінку та постановити законне та обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову від 03.12.02 p. Харківського апеляційного господарського суду та рішення від 27.05.02 p. господарського суду Харківської області зі справи № 14982/3-11 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Харківської області.