ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.11.2002 Справа N 8709-12/2737/708с
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Шульги
О.Ф. - головуючого, Дерепи В. І., Козир Т.П. , за участю
представників сторін: позивача – Денисенка М. В. дов. від
12.11.2002 року № 5, Марченка І. В. дов. від 12.11.2002 року № 6,
відповідача – Городничої Л. А. дов. від 12.11.2002 року, Гусак С.
В. дов. від 07.11.2002 року, Косодія П. М. дов. від 08.04.2002
року,
розглянувши касаційну скаргу ВАТ “Суми – Платежі” на постанову
Харківського апеляційного господарського суду від 25.04.2002 року
у справі за позовом ВАТ “Суми – Платежі” до Сумського обласного
територіального відділення Антимонопольного комітету України
про визнання постанови недійсною,
В С Т А Н О В И В:
В грудні 2001 року ВАТ “Суми - Платежі” звернулось до суду з
позовом до Сумського обласного територіального відділення
Антимонопольного комітету України про визнання недійсною
постанови про порушення антимонопольного законодавства і
накладення штрафу.
Позов обгрунтував невідповідністю спірної постанови п. 6
Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету
України і ст.ст. 2, 4 п. 6 і 7 Закону України “Про обмеження
монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у
підприємницькій діяльності” ( 2132-12 ) (2132-12)
.
Рішенням господарського суду Сумської області від 18.02.2002 року
позов задоволено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
25.04.2002 року рішення суду скасовано.
ВАТ “Суми - Платежі” в позові відмовлено.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду
апеляційної інстанції і залишити без зміни рішення місцевого
господарського суду, посилаючись на неправильне застосування
Харківським апеляційним господарським судом норм матеріального
права.
На думку позивача, спірні правовідносини регулюються авторським
правом, тому Харківський апеляційний господарський суд
безпідставно при вирішенні спору застосував норми конкурентного
права.
Вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши
доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає,
що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 8 Закону України “Про Антимонопольний
комітет України” ( 3659-12 ) (3659-12)
до виключної компетенції комітету
відноситься право визначати межі товарного ринку, а також
монопольного становища суб’єктів господарювання на ньому.
Як встановлено судом, постановою Сумського обласного
територіального відділення Антимонопольного комітету України від
21.11.2001 року № 33-П позивача визнано таким, що займає
монопольне становище на ринку організації приймання платежів від
населення за житлово-комунальні послуги та інформаційної обробки
зазначених платежів з часткою 100 відсотків в межах єдиної
міської системи “Комунальні платежі”, та вчинив порушення
антимонопольного законодавства у вигляді встановлення
дискримінаційних цін на свої послуги та встановлення монопольно
високих цін.
Постанову прийнято за наслідками перевірки та розслідування,
проведеного відповідно до встановленої процедури.
Згідно ст. 1 Закону України “Про обмеження монополізму та
недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій
діяльності” ( 2132-12 ) (2132-12)
монопольне становище – домінуюче
становище суб’єкта господарювання, яке дає йому можливість
самостійно, або разом з іншими суб’єктами господарювання
обмежувати конкуренцію на ринку певного товару.
Монопольним визнається становище суб’єкта господарювання, частка
якого на ринку певного товару перевищує 35 відсотків.
В ході розслідування відповідач визначив товар – послуги з
приймання та інформаційної обробки платежів – і межі товарного
ринку, частку ВАТ “Суми – Платежі” на цьому ринку – 100
відсотків.
Крім того, відповідач встановив факт застосування
дискримінаційних цін до окремих суб’єктів господарювання.
Так, при відсутності калькуляції позивач за одну і ту ж послугу
стягував з ДКП “Сумитеплокомуненерго” 19,7 коп. , а з ДКП
“Міськводоканал” – 4,9 коп.
Відповідальність за порушення антимонопольного застосування
відповідач застосував згідно п. 6 і п. 7 ст. 4 Закону України
“Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної
конкуренції у підприємницькій діяльності” ( 2132-12 ) (2132-12)
.
Враховуючи, що розслідування стосувалося саме порушень
антимонопольного законодавства і авторське право позивача на
програмне забезпечення підприємницької діяльності по наданню
зазначених послуг не оспорювалося і відповідачем не порушене, суд
апеляційної інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про
відповідність дій відповідача його компетенції, а спірної
постанови – антимонопольному законодавству.
За таких обставин постанова Харківського апеляційного
господарського суду відповідає вимогам закону і обставинам
справи, тому підстав для її скасування немає.
Доводи касаційної скарги до уваги не приймаються як такі, що не
грунтуються на законі.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ВАТ “Суми - Платежі” залишити без задоволення, а
постанову Харківського апеляційного господарського суду від
25.04.2002 року – без зміни.
Головуючий, суддя О. Шульга
Судді В. Дерепа
Т. Козир