Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Перепічая В.С. (головуючого),

Вовка І.В.,

Гончарука П.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу українсько-американського спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Інтрейд Груп" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 3 жовтня 2002 року у справі № 4/4/475 за позовом IBL Techniches Buro fur Steurungs und Reggelttechnik GmbH до українсько-американського спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Інтрейд Груп", за участю третьої особи Національної атомної енергогенеруючої компанії "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу Запорізької атомної електростанції

про стягнення 821061,22 євро, -

ВСТАНОВИВ:

28 травня 2002 року австрійська компанія IBL Techniches Buro fur Steurungs und Reggelttechnik GmbH звернулася до господарського суду Запорізької області з позовом до українсько-американського спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Інтрейд Груп" про стягнення заборгованості за контрактом № 04/02/99 від 4 лютого 1999 року в сумі 821061,22 євро, посилаючись на невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару.

23 липня 2002 року відповідач подав зустрічний позов про визнання недійсними зовнішньоекономічного контракту № 04/02/99 від 4 лютого 1999 року та додаткової угоди до нього від 31 травня 2000 року з моменту їх укладення.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 6 серпня 2002 року (суддя Мойсеенко Т.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 3 жовтня 2002 року (судді Лотоцька Л.О., Бахмат Р.М., Коршун А.О.), позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 821061,22 євро основного боргу та судові витрати. В задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постановлені судові рішення і прийняти нове, яким зустрічний позов задовольнити, посилаючись на те, що попередніми судовими інстанціями були порушені норми матеріального і процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу позивач заперечує проти доводів скарги, посилаючись на їх безпідставність. Просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

В судовому засіданні оголошувалась перерва до 30 квітня 2003 року. Заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок місцевого та апеляційного господарського суду стосовно того, що вимоги позивача підлягають задоволенню, оскільки відповідачем надано докази лише часткової сплати за поставлений товар за контрактом № 04/02/99 від 4 лютого 1999 року і визнано борг в сумі 1712000 німецьких марок, є обґрунтованим, законним і відповідає фактичним обставинам справи.

Також є правильним висновок судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні зустрічного позову, оскільки спірний контракт № 04/02/99 від 4 лютого 1999 року відповідає вимогам Віденської конвенції, що має пріоритет над нормами законодавства України і не містить таких обов'язкових вимог як наявність двох підписів з боку суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності. При цьому, спірний контракт схвалено сторонами шляхом укладення до контракту додаткової угоди від 31 травня 2000 року, а повноваження осіб, які підписали дану додаткову угоду, відповідачем не оскаржуються.

Доводи, наведені відповідачем у касаційній скарзі, не спростовують вищевикладеного, а твердження щодо порушення судами першої і другої інстанції норм Конституції України (254к/96-ВР) не можуть братися судом до уваги, оскільки ґрунтуються на їх неправильному розумінні.

Рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційної інстанції постановлені відповідно до фактичних обставин справи, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування немає.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу українсько-американського спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Інтрейд Груп" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 6 серпня 2002 року і постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 3 жовтня 2002 року у справі № 4/4/475 без змін.