ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.04.2003 Справа N 11/133-02
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді,
суддів;
За участю представників позивача - присутні,
відповідача - присутній.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні в м. Н-ськ
касаційну скаргу Об'єднання профспілок Ч-ської області
Федерації професійних спілок України
на рішення господарського суду Ч-ської області
від ХХ.10.2002 р.
та постанову Ч-ського апеляційного господарського
суду від ХХ.02.2003 р.
у справі № Х2
за позовом Об'єднання профспілок Ч-ської області
Федерації професійних спілок України
до ТОВ "ХХХ"; регіонального відділення
Фонду державного майна України по
Ч-ський області; Управління
державного казначейства у Ч-ській
області
про розірвання договору оренди та
стягнення 36917,09 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Ч-ської області від ХХ.10.2002 у справі №Х2 (суддя А.А.А.) у задоволені позовних вимог Об'єднання профспілок Ч-ської області Федерації професійних спілок України до ТОВ "ХХХ" про розірвання договору оренди нежитлових приміщень від 27.03.1995 і стягнення 36917,09 грн. заборгованості по орендній платі відмовлено.
Постановою Ч-ського апеляційного господарського суду від ХХ.02.2003 (судді Б.Б.Б., В.В.В., Г.Г.Г.) рішення господарського суду Ч-ської області від ХХ.10.2002 залишено без змін.
Об'єднання профспілок Ч-ської області Федерації професійних спілок України у поданій касаційній скарзі просить рішення господарського суду Ч-ської області від ХХ.10.2002 та постанову Ч-ського апеляційного господарського суду від ХХ.02.2003 скасувати, позов задовольнити. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття судових рішень, які не відповідають вимогам діючого законодавства.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:
Обставини справи судами першої апеляційної інстанцій встановлені шляхом повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи і відповідають доказам, які містяться в матеріалах справи.
Так судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в період з 12.05.1999 по 24.11.1999 діяв лише один договір оренди №19-Н від 01.04.1999, оскільки рішенням від ХХ.05.1999 та постановою від ХХ.08.1999 Ч-ського арбітражного суду договір оренди №4-4 від 27.03.1995 укладений між Об'єднання профспілок Ч-ської області Федерації професійних спілок України та ТОВ "ХХХ" був визнаний недійсним. Крім того, судами встановлено, що з ТОВ "ХХХ" була стягнена на користь регіонального відділення Фонду державного майна України по Ч-ський області заборгованість по орендним платежам за договором оренди №19-Н від 01.04.1999 за вказаний період. Тому висновок суду про відсутність заборгованості ТОВ "ХХХ" перед позивачем за період з 12.05.1999 по 24.11.1999 є обґрунтованим.
Висновок суду про те, що договір оренди №19-Н від 01.04.1999 визнаний недійсним на майбутнє також є правомірним, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 59 Цивільного кодексу України (1540-06)
, якщо з самого змісту угоди випливає, що вона може бути припинена лише на майбутнє, дія угоди визнається недійсною і припиняється на майбутнє. Зі змісту п. 10.4 вищевказаного договору вбачається можливість дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду та припинення договірних відносин на термін, який залишився. Крім того, відповідно до ст. 48 ЦК України (1540-06)
, в разі визнання угоди недійсною, кожна зі сторін повертає, або відшкодовує все що за нею отримано. Оскільки, у випадку визнання недійсним договору оренди, при здійсненні двосторонньої реституції відповідач не може повернути вже здійснене користування майном позивачеві, такий договір визнається недійсним на майбутнє.
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій вірно дійшли висновку про застосування до спірних відносин ч. 2 ст. 59 Цивільного кодексу України (1540-06)
.
Інші доводи касаційної скарги, не беруться судом до уваги, оскільки згідно ст.111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12)
касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення господарського суду Ч-ської області від ХХ.10.2002 та постанови Ч-ського апеляційного господарського суду від ХХ.02.2003 судами правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5 , 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Об'єднання профспілок Ч-ської області Федерації професійних спілок України залишити без задоволення. Постанову Ч-ського апеляційного господарського суду від ХХ.02.2003 у справі № Х2 залишити без змін. Рішення господарського суду Ч-ської області від ХХ.10.2002 у справі № Х2 залишити без змін.