ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.11.2002 Справа N 25/334
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Чупруна В.Д.,
суддів : Глос О.І.,
Жаботиної Г.В.
розглянувши матеріали Державної податкової інспекції у
касаційної скарги Оболонському районі м. Києва
на ухвалу від 08.08.2002 господарського суду
м. Києва
у справі № 25/334
господарського суду м. Києва
за позовом Державної податкової інспекції у
Оболонському районі м. Києва
до відповідачів: - приватного підприємства
“Діоніс”;
- ЗАТ “ЛК Феофанія”,
про визнання угоди недійсною
за участю представників сторін
від позивача: Лазаренко В.Л.
від відповідачів: не з”явилися
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою господарського суду м. Києва від 08.08.2002 у справі №
25/334 припинено провадження у справі за позовом ДПІ у
Оболонському районі м. Києва до приватного підприємства “Діоніс”
і ЗАТ “ЛК Феофанія” про визнання недійсною усної угоди,
укладеної між відповідачами згідно з рахунком-фактурою № 3 від
04.01.2001, накладною № 7 від 12.01.2001, податковою накладною №
6 від 12.01.2001 та платіжним дорученням № 13 від 09.01.2001, на
підставі п. 11 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
у зв”язку з
відсутністю предмету спору.
У Х В А Л А суду мотивована тим, що позивач не надав суду
доказів існування усної угоди, оскільки факт здійснення
попередньої оплати відповідачем-2 за проданий йому товар не
відповідає положенням ч. 2 ст. 43 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, т.я. така умова розрахунку виключає одночасність
укладання та виконання угоди.
ДПІ у Оболонському районі м. Києва в касаційній скарзі просить
скасувати ухвалу господарського суду м. Києва від 08.08.2002 і
передати справу до господарського суду м. Києва для розгляду по
суті, посилаючись на неправильне застосування господарським
судом м. Києва норм процесуального права (п. 11 ст. 80
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
),
оскільки факт укладення спірної угоди підтверджено матеріалами
справи і не заперечується жодною з сторін, а якщо існує угода,
то існує і предмет спору.
Відповідачі не скористались своїм процесуальним правом на участь
їх представників в засіданні суду касаційної інстанції.
Заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав
касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та правильність
застосування господарським судом першої інстанції норм
матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарським судом першої інстанції встановлено, що 04.01.2001
між відповідачами було досягнуто згоди по всіх суттєвих умовах
договору купівлі-продажу продукції (найменування, кількість та
вартість продукції), про що свідчать рахунок-фактура № 3 від
04.01.2000 та платіжне доручення № 13 від 09.01.2001 з
посиланням на нього. При цьому, спірна угода була виконана
відповідачами, але не в момент її укладення, а через декілька
днів, коли покупцеві (другому відповідачеві) було відвантажено
товар, про що свідчить податкова накладна № 6 від 12.01.2001.
Припиняючи провадження у справі на підставі п. 11 ст. 80
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
господарський суд прийшов до помилкового висновку щодо
відсутності предмету спору, виходячи з наступного.
Визначення поняття “угода” надане в ст. 41 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
, згідно з якою угодами визнаються дії
громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або
припинення цивільних прав і обов”язків.
Відповідно до ст. 153 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у
належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах;
а відповідно до ст. 154 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
договір може бути укладено як шляхом складання єдиного
документа, підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами,
телеграмами, телефонограмами та інш., підписаними стороною, яка
їх надсилає.
Факт укладання угоди купівлі-продажу продукції згідно з рахунком-
фактурою № 3 від 04.01.2001, платіжним дорученням № 13 від
09.01.2001, податковою накладною № 6 від 12.01.2001 і виконання
останньої відповідачами встановлено самим господарським судом
(абз. 3-й 2-ї сторінки ухвали господарського суду від
08.08.2002), у зв”язку з чим висновки господарського суду щодо
відсутності доказів існування спірної угоди суперечать як
вимогам чинного законодавства (ст.ст. 41,42, 153, 154 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
), так і висновкам самого суду,
викладеним в оскаржуваній ухвалі.
За таких обставин, форма, в якій була укладена спірна угода, не
спростовує самого факту укладення угоди і може лише вплинути на
висновки господарського суду щодо відповідності спірної угоди
вимогам чинного законодавства при вирішенні спору по суті.
З огляду на викладене, висновки господарського суду першої
інстанції щодо відсутності предмету спору не відповідають
обставинам справи і вимогам чинного законодавства, у зв”язку з
чим ухвала господарського суду м. Києва від 08.08.2002 у справі
№ 25/334 підлягає скасуванню, а справа – передачі до
господарського суду м. Києва для розгляду по суті.
Під час розгляду справи господарському суду необхідно всебічно і
повно перевірити фактичні обставини справи і прийняти законне та
обґрунтоване рішення.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-
10, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському
районі м. Києва задовольнити.
Скасувати ухвалу господарського суду м. Києва від 08.08.2002 у
справі № 25/334, а справу передати до господарського суду м.
Києва для розгляду по суті.
Головуючий В.Чупрун
Судді О.Глос
Г.Жаботина