25/210 Про визнання недійсними: рішень ДПІ у Мінському районі м. Києва № 63/10/26-14-21474587-4582 від 26.04.2001 р. та № 65/10/26-14 від 15.10.2001 р.; рішення ДПА у м. Києві № 5218/10/25-0014 від 02.07.2001 р.; рішення ДПА України № 4794/625-0115 від 20.07.2001 р. - Текст документа

про визнання недійсними: рішень ДПІ у Мінському районі м. Києва № 63/10/26-14-21474587-4582 від 26.04.2001 р. та № 65/10/26-14 від 15.10.2001 р.; рішення ДПА у м. Києві № 5218/10/25-0014 від 02.07.2001 р.; рішення ДПА України № 4794/625-0115 від 20.07.2001 р.

У судовому засіданні оголошувалась перерва до 24 квітня 2003 р.

ТОВ "Видавничий дім "Альтернативи" до господарського м. Києва був заявлений позов про визнання недійсним рішення ДПІ у Мінському районі м. Києва № 63/10/26-14-21474587-4582 від 26.04.2001р., яким визначена сума податкових зобов'язань позивача з податку на додану вартість і вирішено стягнути 12507,96грн. податку на додану вартість та 3127 грн. штрафних санкцій в розмірі 25% від суми недоплати з податку на додану вартість, за порушення позивачем (ТОВ "Видавничий дім "Альтернативи") пункту 3.2.1 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) на підставі пункту 17.1.3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) .

Оскаржуване рішення ДПІ у Мінському районі м. Києва було прийнято на підставі акта від 25.12.2000р. № 340 про результати проведення додаткової перевірки дотримання вимог податкового законодавства ТОВ "Видавничий дім "Альтернативи" за період взаєморозрахунків у березні 1998р. з нерезидентом, в якому зазначено, що відповідно до вимог контракту між позивачем та нерезидентом № 2098004 від 02.02.1998р., останній надає послуги з друку поліграфічної продукції (книжка "Наш номер 01") на підставі наданого ТОВ "Видавничий дім "Альтернативи" оригіналу макету цієї книжки на фотоплівці. Загальна сума контракту склала 29160 доларів США.

24.03.1998р. згідно з ВДМ № 107465 на адресу позивача надійшов вантаж - книга "Наш номер 01" у кількості 40500 примірників, на загальну суму 59448,49грн. При розмитненні книжок податок на додану вартість у сумі 12507,96грн. був нарахований умовно.

Здійснюючи вказану перевірку, ДПІ у Мінському районі м. Києва дійшла висновку, що ТОВ "Видавничий дім "Альтернативи" у березні 1998р. здійснив операцію з одержання від нерезидента послуг з виготовлення книжки "Наш номер 01", а не операцію, що звільнена від оподаткування відповідно до статті 5 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) (продаж книжок вітчизняного виробництва).

Крім того, з врахуванням заяв про збільшення позовних вимог від 15.04.2002р. та уточнення позовних вимог від 14.05.2002р. позивач також просив визнати недійсними: рішення ДПІ у Мінському районі м. Києва № 65/10/26-14 від 15.10.2001р. про стягнення податкового боргу з рахунку платника податку; рішення ДПА у м. Києві № 5218/10/25-0014 від 02.07.2001р. та рішення ДПА України № 4794/625-0115 від 20.07.2001р. про результати розгляду скарг.

Позивач вважає неправомірним застосування до нього згаданих фінансових санкцій, оскільки згідно з підпунктом 5.5 статті 5 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) від оподаткування звільняються товари (роботи, послуги), передбачені підпунктами 5.1 та 5.3 цієї статті (168/97-ВР) , під час їх ввезення (пересилання) на митну територію України, а тому беручи до уваги, що в даному випадку ввозилися книжки вітчизняного виробництва, він мав право користуватися пільгою щодо звільнення від оподаткування, передбаченою підпунктом 5.1.2 пункту 5.1 та пунктом 5.5 статті 5 вказаного Закону (168/97-ВР) .

Рішенням господарського суду м. Києва від 28.05.2002р. (суддя Муравйов О.В.) позовні вимоги задоволено у повному обсязі шляхом визнання недійсними: рішень ДПІ у Мінському районі м. Києва № 63/10/26-14-21474587-4582 від 26.04.2001р. та № 65/10/26-14 від 15.10.2001р.; рішення ДПА у м. Києві № 5218/10/25-0014 від 02.07.2001р.; рішення ДПА України № 4794/625-0115 від 20.07.2001р. Рішення суду мотивоване тим, що оскільки нерезидент виконував тільки тиражування книги, а її зміст та форма були розроблені позивачем, позивач є вітчизняним виробником, а зазначені книжки - книжками вітчизняного виробництва (що також підтверджується і сертифікатом походження товару), а тому позивач обґрунтовано користувався пільгою на підставі підпункту 5.1.2 пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) .

Крім того, в рішенні господарського суду зазначено, що рішення ДПІ у Мінському районі м. Києва № 63/10/26-14-21474587-4582 від 26.04.2001р. було прийнято з порушенням вимог підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) (який набрав чинності з 01.04.2001 p. ), оскільки було прийнято поза межами встановленого строку, а саме, пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації за березень 1998р.

За апеляційною скаргою ДПІ у Оболонському районі м. Києва (правонаступник ДПІ у Мінському районі м. Києва) Київський апеляційний господарський суд переглянув рішення господарського суду м. Києва від 28.05.2002р. і постановою від 19.12.2002р. змінив його, а саме, рішення господарського суду м. Києва від 28.05.2002р. в частині визнання недійсним рішення ДПА у м. Києві № 5218/10/25-0014 від 02.07.2001р. скасував, припинив провадження у справі в цій частині. В іншій частині рішення залишено без змін.

ДПІ у Оболонському районі м. Києва подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити, мотивуючи касаційну скаргу доводами про неправильне застосування судом норм матеріального права, зокрема, підпункту 5.1.2 статті 5 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , дія якого, на думку скаржника, не розповсюджується на операції, здійснені позивачем, оскільки операція з одержання від нерезидента послуг з виготовлення книжки "Наш номер 01" не є операцією, що звільнена від оподаткування відповідно підпункту 5.1.2 статті 5 вказаного Закону (168/97-ВР) , а саме продажем книжок вітчизняного виробництва.

Крім того, заявник вважає, що перевіряючими при самостійному визначенні податкового зобов'язання з податку на додану вартість за березень 1998р. не було порушено граничного терміну визначення податкових зобов'язань, оскільки на момент перевірки (25.12.2000 р.) 1095 днів, з моменту граничного строку подання податкових декларацій (20.04.2001 р.), ще не минули.

Заслухавши доповідь судді Дроботової Т. Б. та пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні суду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до підпункту 5.1.2 статті 5 закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) (в редакції, діючій у березні 1998р.) звільняються від оподаткування операції з продажу (передплати) і доставки періодичних видань друкованих засобів масової інформації вітчизняного виробництва; продажу книжок вітчизняного виробництва; продажу учнівських зошитів, підручників та навчальних посібників.

Крім того, у пункті 5.5 статті 5 цього Закону (168/97-ВР) (в редакції, діючій у березні 1998р.) зазначено, що звільнення від оподаткування, передбачене пунктами 5.1 та 5.3 цієї статті (168/97-ВР) , поширється на операції з ввезення (пересилання) на митну територію України зазначених товарів (робіт, послуг).

Підтвердженням того, що підприємство здійснює виготовлення та розповсюдження видавничої продукції відповідно до вимог Закону України "Про видавничу справу" (318/97-ВР) , є державна реєстрація цього підприємства як суб'єкта видавничої справи у Державному реєстрі України видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів видавничої продукції та наявність відповідного свідоцтва. Але таке свідоцтво не свідчить, яку саме видавничу продукцію - вітчизняну чи не вітчизняну виготовляє та розповсюджує зазначене підприємство.

Для підтвердження правомірності використання вищезазначеної податкової пільги і визнання видавничої продукції - продукцією вітчизняного виробництва, є підтвердження Книжкової палати України, яка відповідно до статті 27 Закону України "Про видавничу справу" (318/97-ВР) здійснює державну реєстрацію всіх видів видань, випущених в Україні.

Проте, вирішуючи питання щодо визначення книжок - книжками вітчизняного виробництва, оскільки в Законі України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) умовою застосування пільги є саме вітчизняне виробництво, суди першої та апеляційної інстанції обмежились Сертифікатом походження товару від 19.03.1998р., виданого Словацькою торгово - промисловою палатою, який став підставою для надання суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності преференції та пільг щодо сплати митних зборів у межах режиму найбільшого сприяння або іншого правового режиму. Тобто наведений документ не є належним підтвердженням вітчизняного виробництва оспорюваного товару, через його невідповідальність приписам статті 27 Закону України "Про видавничу справу" (318/97-ВР) .

Крім того, колегія суддів зазначає, що відхиляючи будь - які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Однак, вирішуючи питання щодо правомірності застосування пільги позивачем, судом першої та апеляційної інстанції були невмотивовано залишені без уваги доводи ДПІ у Оболонському районі м. Києва.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976р. № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) із змінами та доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Судові рішення у даній справі цим вимогам не відповідають. У зв'язку з чим вони підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене. Всебічно і повно розглянути всі обставини справи в їх сукупності та вирішити спір відповідно до закону.

З огляду на викладене, керуючись статтями 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11, Господарського процесуального кодексу України (1798-12) Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ДПІ у Оболонському районі м. Києва задовольнити частково.

Рішення господарського суду м. Києва від 28.05.2002 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2002 р. у справі № 25/210 господарського суду м. Києва скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду м. Києва.