ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.04.2003 Справа N Д 31/36 (Д12/85)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С,
суддів :Хандуріна М.І., Черкащенка М.М.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу ВАТ "Дніпропетровський металургійний комбінат
ім. Ф.Е. Дзержинського"
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 09.01.2003 p.
у справі господарського суду Дніпропетровської області
за позовом ВАТ "Дніпропетровський металургійний комбінат
ім. Ф.Е. Дзержинського", м. Дніпродзержинськ
до Комерційного акціонерного банку "Слов'янський",
м. Запоріжжя
про визнання договору кредиту неукладеним
в судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача: А.А.А. - дов. № 01/617 від 03.12.02 p.
від відповідача: Б.Б.Б. - дов. від 18.12.02 p.
ВСТАНОВИВ:
Справа була призначена до розгляду на 02.04.03. В судовому засіданні була оголошена перерва до 16.04.03 у відповідності з ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .
Рішенням від 18.10.2002 господарського суду Дніпропетровської області задоволені позовні вимоги щодо визнання договору кредиту № КР-3-391 від 15.07.98 укладеного між КАБ "Слов'янський" та ВАТ "Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" неукладеним, з тих підстав, що у сторін не виникло прав та обов'язків за даним договором, оскільки сторони не дійшли згоди щодо умов забезпечення кредиту.
Постановою від 09.01.03 Дніпропетровського апеляційного господарського суду рішення від 18.10.2002 господарського суду Дніпропетровської області скасовано. В позові відмовлено.
Постанова мотивована тим, що договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. Статтею 383 Цивільного кодексу України (1540-06) встановлено дві істотні умови необхідні для укладання кредитної угоди, це: цільова направленість і строковість. Тобто у даному випадку при укладанні спірного договору вимоги ст. 153 Цивільного кодексу України виконані (1540-06) .
Не погоджуючись з судовими рішеннями ВАТ "Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" звернулось у Вищий господарський суд України з касаційною скаргою і просить їх скасувати, провадження у справі припинити, оскільки вимога про визнання договору неукладеним не відповідає засобам захисту цивільних прав, і не призводить до поновлення порушених прав. Такий висновок не суперечить положенням Конституції України, зокрема щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі. Це підтверджується також практикою Верховного суду України, Постанова у справі № 3-99к01 від 14.01.02.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити з наступних підстав.
ВАТ "Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про визнання договору кредиту № КР-З 391 від 15.07.98 неукладеним.
Однак, заявлена позивачем вимога про визнання кредитного договору неукладеним не відповідає способам захисту цивільних прав. Так, ст. 6 Цивільного кодексу України (1540-06) передбачено, що захист цивільних прав здійснюється в установленому порядку судом, господарським або третейським судом шляхом: визнання цих прав, відновлення становища, яке існувало до порушення права, і припинення дій, які порушують право, присудження до виконання обов'язку в натурі, компенсації моральної шкоди, припинення або зміни правовідношення, стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках, передбачених законом або договором, - неустойки (штрафу, пені), а також іншими засобами, передбаченими законом, але з позовних вимог позивача не вбачається порушення норм даної статті.
При вирішенні даного спору, господарськими судами, також не звернено увагу на те, що вимоги про встановлення факту неукладання договору не призводить до поновлення порушених прав. Вона не може бути предметом спору та самостійно розглядатися в окремій справі. Вимога про визнання договору неукладеним є нічим іншим, як встановленням факту, що має юридичне значення. Цей факт може встановлюватися господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами договору спору про право цивільне. Його встановлення є елементом оцінки фактичним обставин справи та обґрунтованості вимог.
Даний висновок не суперечить положенням Конституції України, зокрема щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі.
У випадку відсутності предмету спору господарський суд припиняє провадження у справі на підставі п. 11 ст. 80 ГПК України (1798-12) .
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими судами дана неправильна юридична оцінка обставинам справи, тому судові рішення не відповідають чинному законодавству України і підлягають скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись п. 11 ст. 80, ст. 111-5, ст. 111-9 - ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу задовольнити.
Постанову від 09.01.03 p. Дніпропетровського апеляційного господарського суду та рішення від 18.10.02 p. господарського суду Дніпропетровської області зі справи № Д31/36 (Д12/85) скасувати. Провадження з даної справи припинити.
Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати відповідні накази з урахуванням ст. 122 ГПК України (1798-12) .
Головуючий В.С. Божок Судді М.І. Хандурін М.М. Черкащенко