Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Божок В.С,

суддів : Хандуріна М.І.,

Черкащенко М.М.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргу ЗАТ "Казанківське хлібоприймальне підприємство"

на постанову Одеського апеляційного господарського суду

від 05.02.03 p.

у справі господарського суду Миколаївської області

за позовом ТОВ "СК Агроекспорт", м. Миколаїв

до 1) ЗАТ "Казанківське хлібоприймальне

підприємство", ст. Казанка, Казанського району Миколаївської області

2) Управління Державної служби охорони при УМВС України в Миколаївський області

3-тя особа ВАТ "Південелеваторбуд", м. Миколаїв

про усунення перешкод у здійсненні власником права володіння та користування належним йому майном

в судовому засіданні взяли участь представники :

від позивача: не з'явилися

від відповідача: 1) А.А.А. - дов. № 77 від 07.12.02 p. 2) не з'явилися

від 3-ої особи не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 26.12.02 господарського суду Миколаївської області позовні вимоги задоволено. Зобов'язано ЗАТ "Казанківське хлібоприймальне підприємство" не чинити у будь-якій формі перешкод ТОВ "СК Агроекспорт" у здійсненні права володіння та користування належним йому майном, розташованого за адресою: Миколаївська обл., ст. Казанка, вул. Жовтнева, 40.

Постановою від 05.02.03 Одеського апеляційного господарського суду рішення від 26.12.02 господарського суду Миколаївської області залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідно до п. 2 ст. 48 Закону України "Про власність" (697-12) , власник майна має право володіти і користуватись своїм майном, а також вимагати усунення всіляких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Не погоджуючись з судовими рішеннями ЗАТ "Казанківське хлібоприймальне підприємство" звернулось у Вищий господарський суд України з касаційною скаргою і просить їх скасувати, посилаючись на те, що ст. 14 Конституції України (254к/96-ВР) передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Згідно частини 1 ст. 120 Земельного кодексу України (2768-14) при переході права власності на будівлю і споруду право користування на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі договору оренди.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить необхідним відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Відповідно до договору № 15-Д від 26.09.01 Регіональний фонд державного майна України продав, а ТОВ "СК Агроекспорт" купив об'єкт незавершеного будівництва "Комплекс складу силосного типу для насіння" (ОНБ) . На підставі п. 1.2. вказаного договору право власності на об'єкт незавершеного будівництва виникає у покупця з моменту підписання акту приймання-передачі.

Об'єкт незавершеного будівництва "Комплекс складу силосного типу для насіння" переданий ТОВ "СК Агроекспорт" 29.11.01 за актом прийому-передачі проданого майна. Отже, ТОВ "СК Агроекспорт" набув право власності на даний об'єкт з дня його передачі - 29.11.01.

Рішенням від 20.11.01 № 193 Веселобалківської сільської ради ТОВ "СК Агроекспорт" надана в оренду земельна ділянка, згідно викопіровки карти землекористування Веселобалківської сільської ради: літери А, П, В, Б).

Господарськими судами встановлено, що договір купівлі-продажу № 15-Д від 26.09.01 на момент розгляду справи, як у суді першої, так і апеляційної інстанції не скасовано та не визнано недійсним, тобто цей договір є чинним і відповідно позивач є законним власником об'єкту незавершеного будівництва.

Статтями 4, 48 Закону України "Про власність" (697-12) встановлено, що власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Держава безпосередньо не втручається в господарську діяльність суб'єктів права власності. Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків.

Посилання ЗАТ "Казанківське хлібоприймальне підприємство" в касаційній скарзі на порушення норм ст. 14 Конституції України (1540-06) та ст. 120 Земельного кодексу України (2768-14) , у зв'язку з чим порушено його право на землю, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки ст. 30 Земельного кодексу України (2768-14) , чинного на період укладання договору, передбачено, що при переході права власності на будівлю і споруду, разом з цими об'єктами переходить і право власності або право користування земельної ділянки без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено в договорі відчуження, - будівлі та споруди. Право власності або право користування земельної ділянки у даних випадках посвідчується Радами народних депутатів.

Статтею 120 Земельного кодексу України (2768-14) , який набрав чинності з 01.01.02, також передбачено, що при переході права на будівлю і споруду, право власності на земельну ділянку може переходити на підставі цивільно- правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

Колегія суддів вважає, що господарські суди правомірно задовольнили вимоги позивача, щодо усунення перешкод у здійсненні власником права володіння та користування належним йому майном, враховуючи, що відповідачі перешкоджають позивачу у володінні і користуванні належним йому на праві власності майном.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову від 05.02.03 p. Одеського апеляційного господарського

суду зі справи № 6/429 залишити без змін.