Спір про визнання недійсним договору суборенди, виселення суборендаря та повернення майна, переданого в суборенду - Матеріали постанови ВГСУ 02/735

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Н-ську касаційну скаргу ЗАТ "XXX" на постанову Н-ського апеляційного господарського суду від ХХ.11.2002 р. у справі за позовом ЗАТ "XXX" до громадської організації "YYY", третя особа орендне підприємство "ZZZ" про визнання недійсним договору суборенди, виселення суборендаря та повернення майна, переданого в суборенду

У вересні 2001 року ЗАТ "XXX" звернулося до суду з позовною заявою до громадської організації "YYY" в якій, посилаючись на те, що договором оренди № Х0 від ХХ.05.91 р. між ЗАТ "XXX" та ОП "ZZZ" не передбачалося без згоди орендодавця укладення орендарем договорів суборенди, просило визнати недійсними договори №№ Х, Х2 від ХХ.09.96 р. співробітництва та суборенди майна, укладених між орендарем - ОП "ZZZ" та ГО "YYY", виселити відповідача з приміщень першого та другого поверхів велосипедної бази спортивного комплексу, зобов'язати відповідача повернути ЗАТ "XXX" отримане за договорами суборенди майно.

Рішенням господарського суду м. Н-ська від ХХ.10.2001 р. (суддя А.А.А.) позов задоволено частково : визнано недійсними договори №№ Х, Х2 від ХХ.09.96 р. співробітництва та суборенди майна, укладених між орендарем - ОП "ZZZ" та ГО "YYY", виселено ГО "YYY" з приміщень першого та другого поверхів велосипедної бази спортивного комплексу та передано його позивачу. В частині вимог про повернення іншого майна, що передано відповідачу за договорами суборенди, залишено без розгляду.

Позивач оскаржив зазначене рішення суду в апеляційному порядку.

Постановою Н-ського апеляційного господарського суду від ХХ.11.2002 (судді Б.Б.Б., В.В.В., Г.Г.Г.) апеляційну скаргу відповідача було задоволено, рішення першої інстанції скасовано, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить постанову суду другої інстанції скасувати, рішення господарського суду м. Н-ська залишити без змін, посила-ючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Касаційною інстанцією об'являлась у справі перерва з ХХ.02.03 р. на ХХ.03.03 р. з ХХ.03.03 р. на ХХ.03.03 та ХХ.04.03 р.

При цьому, з огляду заяви представників ЗАТ "XXX", що їх клопотання про залучення до матеріалів справи скарги на дії суддів касаційної інстанції не є відводом і такий ними не заявляється, а також виходячи з того, що скарга не стосується суті перегляду в касаційному порядку постанови апеляційного суду, у задоволенні клопотання відмовлено.

Заслухавши пояснення представників сторін, 3 особи, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Як видно з матеріалів даної справи, предметом спору сторін є договори суборенди № Х та Х2 від ХХ.06.1996 р. (один і той самий договір), укладені між орендним підприємством "ZZZ" (орендодавець) та громадською організацією "YYY" (орендар) за яким останньому були передані відповідні приміщення та спортивні споруди (п. 2.1 договору). (а.с. 9-12, 20-25)

За умовами договору суборенди строк його дії було обумовлено з ХХ.09.96 р. по ХХ.07.2001 р., з наступною його пролонгацією до 2016 р. з орендарем (ОП "ZZZ") або власником.

Позов було заявлено з посиланням на те, що договір суборенди укладено без згоди ЗАТ "XXX", та з перевищенням терміну дії договору оренди.

Разом з тим, як встановлено судом апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі доказів, позивачем надавалась згода на укладання договору суборенди, а на момент пред'явлення вказаного позову і вирішення спору по суті, строк дії оспореного договору суборенди, у зв'язку з пролонгацією договору оренди, не перевищив строк дії останнього (а.с. 36, 153-154).

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позову, на зазначене уваги не звернув.

Саме ж по собі ухвалення судових рішень щодо оспореного позивачем договору оренди по іншій справі № Х1, то з огляду межі перегляду справи в апеляційному порядку, не може впливати на обґрунтованість прийнятої постанови.

При цьому за клопотаннями позивача, обставини пов'язані з подачею апеляційної скарги були предметом розгляду суду апеляційної інстанції і знайшли своє правильне вирішення.

Водночас до цього звертає увагу і те, що у процесі розгляду справи, позивач мав можливість ознайомитися з апеляційною скаргою, останнім надавався відзив на неї, як і те, що оскарження ухвали про відновлення процесуального строку, господарським процесуальним кодексом України не передбачено.

За таких обставин, приймаючи до уваги встановлені судом другої інстанції фактичні обставини справи та з огляду припису ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухваленої судом апеляційної інстанції постанови.

З огляду викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 - 111-12 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ЗАТ "XXX" залишити без задоволення, а постанову Н-ського апеляційного господарського суду від ХХ.11.2002 р. без змін.