2/227 Про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення ДПІ у м. Рівне № 000000025/0/23-417 від 10.05.2002, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за листопад 2000 у розмірі 71114,12 грн. та застосовані фінансові санкції у сумі 17778,53 грн. - Текст документа

Рівненським Доркомплектом до господарського суду Рівненської області був заявлений позов про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення ДПІ у м. Рівне № 000000025/0/23-417 від 10.05.2002, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за листопад 2000 у розмірі 71114,12 грн. та застосовані фінансові санкції у сумі 17778,53 грн.

Підставою прийняття оспорюваного податкового повідомлення - рішення став акт від 26.04.2002 про результати перевірки позивача з питання здійснення взаєморозрахунків з Богородчанським райавтодором.

Під час перевірки було встановлено, що Рівненським Доркомплектом за фактом безоплатної передачі основних фондів з свого балансу на баланс Богородчанському райавтодору за рішенням Міністерства транспорту України не знято в листопаді 2000 з податкового кредиту ПДВ з залишкової вартості екскаватора в сумі 71114,12 грн., чим порушено підпункт 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) .

Рішенням господарського суду Рівненської області від 07.08.2002 (суддя Савченко Г. І.) позовні вимоги задоволено у повному обсязі шляхом визнання недійсним податкового повідомлення - рішення ДПІ у м. Рівне від 10.05.2002 № 000000025/0/23-417.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідно до підпункту 3.2.9 пункту 3.2 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) передача у державну власність об'єктів, які перебувають на балансі одного платника податків і передаються на баланс іншого платника податків, якщо такі операції здійснюються за рішенням органу державної влади, не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Висновок податкового органу про порушення позивачем підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) спростовується тим, що пункт 4.5 статті 4 цього Закону (168/97-ВР) не вимагає коригування сум податкових зобов'язань з ПДВ за даних обставин - безоплатної передачі основних фондів, і не зняття в листопаді 2000 з податкового кредиту ПДВ із залишкової вартості екскаватора 71114,12 грн.

Коригування сум податкових зобов'язань передбачено лише у випадках повернення проданих товарів, зміни вартості проданих товарів, визнання боргу покупця безнадійним.

За апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Рівне Львівський апеляційний господарський суд (судді Галушко Н. А. - головуючий, Процик Т. С., Юрченко Я. О.), переглянувши рішення господарського суду Рівненської області в апеляційному порядку, постановою від 06.12.2002 залишив його без зміни з тих же підстав. ДПІ у м. Рівне подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити, мотивуючи касаційну скаргу доводами про неправильне застосування судом норм процесуального та матеріального права.

У касаційної скарзі ДПІ у м. Рівне вказує на те, що судом в порушення розділу І, ІХ, Х Господарського процесуального кодексу України (1798-12) порушено справу та прийнято до розгляду позовну заяву Рівненського державного виробничо - технічної комплектації "Рівненський "Доркомплект" та прийнято рішення суду відносно вказаного підприємства, якому 10.05.2002 розпорядженням міського голови м. Рівне № 1113-Р була скасована державна реєстрація суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи. Крім того, ДПІ у м. Рівне не погоджується з викладеними в рішенні та постанові доводами суду щодо коригування сум податкових зобов'язань, оскільки відповідно до підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) у випадку здійснення операції з продажу товару платником податку, що не є об'єктом оподаткування згідно із статтею 3 цього Закону (168/97-ВР) , суми податку на додану вартість сплачені (нараховані) в зв'язку з придбанням основних фондів, що підлягають амортизації, відносяться на збільшення вартості основних фондів і до податкового кредиту не включаються.

Заслухавши доповідь судді Дроботової Т. Б. та пояснення присутнього в судовому засіданні представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у наведеній нормі (стаття 21 цього ж кодексу (1798-12) )

Як вбачається з матеріалів справи, 07.06.2002 Рівненським "Доркомплектом" до господарського суду Рівненської області подано позовну заяву про визнання недійсним рішення ДПІ у м. Рівне.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що Рівненський "Доркомплект" на момент подання позовної заяви на підставі Розпорядження міського голови м. Рівного від 10.05.2002 № 1113-Р було реорганізовано з передачею зобов'язань та договорів Дочірньому підприємству "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія ""Автомобільні дороги України".

Додана до матеріалів справи довідка про включення позивача до Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України за ідентифікаційним кодом XXXX7 видана Рівненським обласним управлінням статистики 20.02.2001, тобто до реорганізації підприємства.

Наведене було також підтверджене представником відповідача в судовому засіданні та зазначено, що вказана обставина була доведена останнім під час розгляду апеляційної скарги, проте залишена без уваги Львівським апеляційним судом.

Судова колегія вважає, що при задоволенні позовних вимог наведені обставини не були враховані судами першої та апеляційної інстанції, належна правова оцінка їм надана не була. Судами не витребувані та не досліджені належні докази правоздатності позивача на момент подання позовної заяви, у зв'язку з чим не з'ясовано питання стосовно його права на звернення до господарського суду.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, досліджувати на надавати оцінку доказам у справі, судова колегія вважає, що рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду Рівненської області.

Керуючись статтею 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ДПІ у м. Рівне задовольнити частково. Рішення від 07.08.2002 p. господарського суду Рівненської області та постанову від 06.11.2002 p. Львівського апеляційного господарського суду у справі № 2/227 господарського суду Рівненської області скасувати.