Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Божок В.С.

суддів : Хандуріна М.І.,

Черкащенка М.М.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у

Шевченківському районі м. Києва

на постанову Київського апеляційного господарського суду

від 09.12.02 p.

у справі господарського суду м. Києва

за позовом Державного територіального - галузевого

об'єднання "Південно - західна залізниця",

м. Київ

до 1) ДПІ у Шевченківському районі м. Києва

2) ВДК у Шевченківському районі м. Києва

про стягнення бюджетної заборгованості в сумі 12 679 684 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники :

від позивача: А.А.А. - дов. № 193-НЮ від 30.01.03 p.;

Б.Б.Б. - дов. № 194-НЮ від 30.01.03 p.;

В.В.В. -дов. № 195-НЮ від 30.01.03 p.

від відповідача: 1) Д.Д.Д.-дов. №110/9/10-020 від 27.02.02p.

2) З.З.З.-дов. №01-11/201 від 24.02.03 p.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 05.08.02 господарського суду м. Києва задоволені позовні вимоги щодо стягнення з Державного бюджету України на користь Державного територіального-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за: серпень 2001 - 12679684, 00 грн. та нараховані на суму бюджетної заборгованості за серпень 2001 відсотки у сумі 1 012 726, 36 грн.

Постановою від 09.12.02 Київського апеляційного господарського суду рішенням від 05.08.02 господарського суду м. Києва залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідно до п. 7.7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , сума ПДВ визначена за результатами звітного періоду згідно з п.п 7.7.1 ст. 7 цього Закону (168/97-ВР) , має від'ємне значення і підлягає відшкодуванню платнику податку з державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Не погоджуючись з судовими рішеннями ДПІ у Шевченківському районі м. Києва звернулось у Вищий господарський суд України з касаційною скаргою і просить її скасувати, посилаючись на те, що судами порушені норми процесуального права, а саме, ст.ст. 49 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) та не застосовано норму п. 4 Указу Президента України від 07.08.98 "Про деякі зміни в оподаткуванні" (857/98) .

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено, що позивач 20.09.01 подав до ДПІ декларацію з ПДВ, згідно до якої сума бюджетного відшкодування становила 12608279, 00 грн.

20.10.01 позивачем подана уточнена декларація, якою він змінив термін відшкодування ПДВ, що є порушенням вимог п. 4.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ (z0250-97) , затвердженого наказом ДПА України № 166 від 30.05.97 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 09.07.97 за № 250/2054, відповідно до якого уточнена декларація подається тільки у разі, якщо платником виявлено помилки в раніше поданій декларації.

Пунктами 7.7.1, 7.7.3, Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) від 03.04.97 (з подальшими змінами та доповненнями) встановлено: - суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодування з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг), протягом звітного періоду, та суми податкового періоду звітного періоду.

У разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з п.п. 7.7.1 Закону (168/97-ВР) , має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підстави для отримання відшкодування є тільки дані податкової декларації за звітний період.

Приймаючи рішення з даної справи, господарськими судами не прийнято до уваги Указ Президента України "Про деякі зміни в оподаткуванні" (857/98) від 07.08.98 № 857/98.

Пунктом 4 даного Указу (857/98) передбачено: "У разі коли сума ПДВ, визначена як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду та сумою податкового періоду звітного періоду, має від'ємне значення, така сума зараховується у погашення заборгованості платника податку зі сплати податку на додану вартість, що виникла у минулих звітних періодах, а за відсутності заборгованості - у зменшення податкових зобов'язань платника податку протягом трьох наступних звітних періодів.

Відповідно до ст. 106 Конституції України (254к/96-ВР) Президент України на основі та на виконання Конституції України і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України.

Розділом XV "Перехідні положення" (254к/96-ВР) також передбачено, що Президент України протягом трьох років після набуття чинності Конституції України, має право видавати укази з економічних питань не врегульованих законами.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд стягнув з ДПІ у Шевченківському районі м. Києва витрати зі сплати державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Статтею 49 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) визначено, що стороні, на користь якої відбулося рішення господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі коли друга сторона звільна від сплати державного мита. Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при задоволенні позову покладаються на відповідача, однак, господарським судом не враховано, що в даній справі є два відповідачі.

Таким чином господарськими судами неповно з'ясовані обставини справи, що є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи принагідно повно та всебічно вияснити всі обставини справи, дати їм належну правову оцінку та постановити законне та обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову від 09.12.02 p. Київського апеляційного господарського суду та рішення від 05.08.02 p. господарського суду м. Києва зі справи № 29/201 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду м. Києва.