Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

суддів

розглянувши у відкритому ВАТ "ХХХ"

судовому засіданні касаційну скаргу

на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської

області від ХХ.10.2002 у справі

за позовом ВАТ "ХХХ"

до П-ської райспоживспілки

про стягнення 7425,31 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від ХХ.10.2002 року визнано неправомірними дії районного відділу державної виконавчої служби П-ського районного управління юстиції, Дніпропетровської області по поновленню виконавчого провадження по виконанню наказу арбітражного суду Дніпропетровської області від ХХ.04.2001 року.

Постанови про накладення арешту на майно боржника та заборону на його відчуження визнано недійсними.

У касаційній скарзі ВАТ "ХХХ посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права і просить ухвалу скасувати як незаконну.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги судова колегія вважає її такою, що підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Рішенням арбітражного суду Дніпропетровської області ХХ.08.2000 року з П-ської райспоживспілки на користь ВАТ "ХХХ" стягнуто 5502,64 грн. та 55,03 грн. у відшкодування судових витрат.

За заявою позивача від ХХ.03.2001 року ухвалою того ж суду від ХХ.04.2001 року змінено спосіб виконання рішення суду, стягнення звернено на майно боржника.

Постановою від ХХ.05.2001 року, виконавче провадження по виконанню наказу від ХХ.04.2001 року зупинено на період провадження по справі про банкрутство боржника, а постановою від ХХ.08.2002 року виконавче провадження поновлено.

Постановляючи ухвалу про задоволення скарги П-ської райспоживспілки на дії виконавчої служби по поновленню виконавчого провадження по виконанню рішення суду ХХ.08.2000 року місцевий господарський суд послався на неправомірність цих дій, оскільки на його думку вимоги позивача є погашеними внаслідок незаявлення вимог до боржника під час провадження по справі про його банкрутство.

Проте погодитись з цими мотивами задоволення скарги не можна, так як вони не грунтуються на нормах права.

Дійсно, вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якщо затверджує реєстр вимог кредиторів.

В той же час, вимоги конкурсних кредиторів які не були заявлені, чи заявлені несвоєчасно є погашеними не з часу затвердження реєстру кредиторів, а з часу затвердження ліквідаційної процедури, що передбачено п. 5 ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Ліквідація ж боржника не здійснювалась, провадження по справі про банкрутство припинено у зв'язку з затвердженням мирової угоди, а тому у суду не було підстав визнавати боргові зобов'язання погашеними, а дії державного виконавця по відновленню виконавчого провадження неправомірними.

Враховуючи наведене, керуючись;ст.ст. 111-9, 111-11, 111-13 ГПК України (1798-12) Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу задовольнити.

Ухвалу господарського суду. Дніпропетровської області від ХХ.10.2002 року скасувати, а у задоволенні скарги відмовити.