09/5486 Про визнання недійсним рішення - Текст документа

Товариством з обмеженою відповідальністю "Черкаська газова компанія" до господарського суду Черкаської області був заявлений позов про визнання недійсним рішення ДПІ у м. Черкаси № 1112-23-207-25210460/9122 від 23.11.2001 в частині донарахування 2141753 грн. податку на додану вартість, 540621 грн. фінансових санкцій з податку на додану вартість, 14600 грн. податку на прибуток підприємств, 3596 грн. штрафних санкцій з податку на прибуток підприємств.

Підставою прийняття оспорюваного рішення став акт від 01.11.2001 перевірки дотримання вимог законодавства про оподаткування ТОВ "Черкаська газова компанія" за період 01.07.2000 - 01.07.2001. В ході перевірки працівники ДПІ дійшли висновку про заниження позивачем, зокрема, податку на додану вартість в результаті: продажу товарів пов'язаній особі за цінами, нижчими, ніж звичайні (9751 грн.), продажу квартири гр. А.А.А. (9061 грн.), передачі ТОВ "Ватутінський сільгоспродукт" сукупних валових активів як безоплатно наданих (2141753 грн.), а також податку на прибуток у сумі 14600 грн..

Рішенням господарського суду Черкаської області від 03.01.2002 (суддя Н. Курченко) позовні вимоги задоволено частково шляхом визнання недійсним рішення ДПІ у м. Черкаси № 1112-23-207-25210460/9122 від 23.11.2001 в частині донарахування 2150814,79 грн. податку на додану вартість, 537704 грн. фінансових санкцій з податку на додану вартість.

Рішення суду мотивоване, зокрема, підпунктом 7.4.1 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , зі змісту якого випливає, що доход, отриманий позивачем від продажу товарів пов'язаній особі (ЗАТ "Черкасиінвестбуд") повинен був обчислюватись, виходячи з договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари. На цій підставі cудом визнано правомірним донарахування податку на додану вартість за рахунок різниці в цінах на суму 9751 грн.

Мотивуючи рішення, суд зазначив також, що, оскільки відповідно до договору купівлі - продажу квартири гр. А.А.А., укладеному згідно зі статтею 61 Цивільного кодексу України (1540-06) під умовою, право власності до покупця не перейшло (умова щодо сплати 2000 грн. останнім не виконана), у податківців були відсутні правові підстави донараховувати по даній операції податок на додану вартість в розмірі 9061 грн.

Стосовно операції з передачі позивачем сукупних валових активів ТОВ "Ватутінський сільгосппродукт", суд дійшов висновку, що така операція відбулась в процесі реорганізації ТОВ "Черкаська газова компанія" згідно зі статтею 34 Закону України "Про підприємства" (887-12) , що підтверджується протоколом загальних зборів учасників позивача, статутом ТОВ "Ватутінський сільгосппродукт", актом прийому - передачі, відповідно до якого новоствореному підприємству перейшли 95 % сукупних валових активів позивача, розрахунки з покупцями та замовниками, розрахунки з бюджетом, дебіторами, кредиторами, постачальниками, нерозподілені прибутки, фінансові результати, корпоративні права на долю в майні ЗАТ "Южстройцентр", ЗАТ "Черкасиінвестбуд", заборгованість працівників повиданим раніше позикам, векселя, а тому донарахування останньому 2141753 грн. податку на додану вартість є безпідставним.

За апеляційною скаргою ДПІ у м. Черкаси Київський апеляційний господарський суд (судді: Алданова С. О. - головуючий, Сотніков С. В., Волинець А. П.), переглянувши рішення господарського суду Черкаської області в апеляційному порядку, постановою від 12.12.2002 рішення у справі частково скасував, відмовивши у задоволенні позову в повному обсязі.

Постанова суду, зокрема, мотивована пунктом 1.23 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , на підставі якого суд дійшов висновку, що передані позивачем в процесі його реорганізації товари та активи ТОВ "Ватутінський сільгосппродукт" є безоплатно наданими, оскільки позивач не набув корпоративних прав в частці статутного фонду новоствореного товариства, а тому вказана операція повинна оподатковуватись податком на додану вартість (2141753 грн.).

В постанові суду також зазначено, що, оскільки перехід права власності на квартиру № X1 по вул. Ч-ській, 88 до гр. А.А.А. підтверджується довідкою бюро технічної інвентаризації, відповідачем вказана операція обгрунтовано визнана продажем, з якої підлягає нарахувати податок на додану вартість в сумі 9061 грн.

Стосовно нарахування податку на додану вартість в розмірі 9751 грн. щодо операцій позивача з продажу товарів пов'язаній особі, рішення суду в цій частині залишено без зміни з тих же підстав.

ТОВ "Черкаська газова компанія" подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного господарського суду, в якій просить постанову у справі скасувати, рішення господарського суду Черкаської області у справі залишити без зміни, мотивуючи касаційну скаргу доводами про неправильне застосування судом норм матеріального права.

В касаційній скарзі зазначається, що, оскільки умовами договору купівлі - продажу, укладеному між товариством та гр. А.А.А., право власності на квартиру покупець набуває з моменту сплати 2000 грн., а А.А.А. даний внесок не зробив, то квартира у його власність передана не була, а тому операція з її продажу не відбулась.

Крім того, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції вимог статті 34 Закону України "Про підприємства в Україні" (887-12) , якою встановлено умови реорганізації підприємства. На час реорганізації позивач не мав заборгованості перед бюджетом, а тому вважає, що ДПІ помилково застосовано для визначення поняття реорганізація підприємства статтю 13 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , на яку останній посилається як на підставу донарахування податку на додану вартість в розмірі 2141753 грн.

Заслухавши доповідь судді Дроботової Т. Б. та пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) касаційна інстанція виходить з обставин, встановлених у даній справі судом першої та апеляційної інстанції.

Так, при розгляді справи господарським судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що 26.04.2000 позивачем укладено договір купівлі - продажу квартири гр. А.А.А.

За договором покупець (гр. А.А.А.) набуває права власності на квартиру з моменту сплати 2000 грн. з 01.09.2000. Судом першої інстанції встановлено, що вказана умова договору громадянином виконана не була, а отже покупець права власності на дану квартиру не набув. За таких обставин колегія суддів вважає обгрунтованим висновок господарського суду першої інстанції про відсутність підстав вважати дану операцію продажем у розумінні пункту 1.4. статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , а відповідно - і підстав нарахування податку на додану вартість з даної операції.

Судова колегія вважає, що Київський апеляційний господарський суд помилково скасував рішення суду в цій частині, посилаючись на довідку бюро технічної інвентаризації як на доказ підтвердження переходу права власності на квартиру гр. А.А.А., проте в матеріалах справи відсутні будь - які докази, в тому числі й вказана довідка, на підставі яких суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність встановлених ним обставин.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та встановлено в ході здійснення судового провадження, у зв'язку зі зміною ринкових умов діяльності засновниками ТОВ "Черкаська газова компанія" на загальних зборах було вирішено виділити з його складу нове підприємство - ТОВ "Ватутінський сільгосппордукт" (Протокол № 1 від 12.04.2001).

Згідно зі статтею 34 Закону України "Про підприємства" (887-12) ліквідація і реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємства провадяться з дотриманням вимог антимонопольного законодавства за рішенням власника, а у випадках, передбачених цим Законом, - за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду або арбітражного суду. При виділенні з підприємства одного або кількох нових підприємств до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обов'язки реорганізованого підприємства.

У відповідності з наведеною нормою новоствореному підприємству за розподільним актом передано 95 % сукупних валових активів позивача (18951985,73 грн.). Одночасно до ТОВ "Ватутінський сільгосппордукт" перейшли також у відповідних частках майнові права та обов'язки ТОВ "Черкаська газова компанія", в тому числі розрахунки з покупцями та замовниками, розрахунки з бюджетом, дебіторами, кредиторами, постачальниками, нерозподілені прибутки, фінансові результати, корпоративні права на долю в майні ЗАТ "Южстройцентр", ЗАТ "Черкасиінвестбуд", заборгованість працівників повиданим раніше позикам, векселі.

Здійснюючи перевірку, відповідач кваліфікував дану операцію як продаж у розумінні пункту 1.4 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) та нарахував з неї податок на додану вартість з посиланням на пункт 13.5 статті 13 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) .

Проте, судова колегія зазначає, що оскільки вказаною нормою визначається поняття реорганізації платника податків саме з метою оподаткування в рамках погашення податкових зобов'язань або податкового боргу, її застосування до спірних правовідносин є безпідставним, враховуючи, що на момент реорганізації у позивача податковий борг був відсутній, про що цілком обгрунтовано зазначено у рішенні суду першої інстанції.

Судова колегія визнає також правомірним висновок цього суду про відсутність об'єкту оподаткування податком на додану вартість при здійсненні операцій з реорганізації позивача, оскільки відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) об'єктом оподаткування даним податком є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України. При цьому під продажем розуміються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів (пункт 1.4 статті 1 цього ж Закону (168/97-ВР) ).

З огляду на те, що розподіл сукупних валових активів позивача відбувся в процесі його реорганізації за рішенням засновників підприємства, а не в рамках цивільно - правового договору, продажу товарів в розумінні Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) в даному випадку не відбулось, а отже, судова колегія зазначає про відсутність підстав для оподаткування вказаної операції податком на додану вартість, чим спростосується висновок Київського апеляційного господарського суду про зворотне. Враховуючи викладене, касаційна інстанція вважає, що рішення у справі підлягає залишенню без зміни, а постанова - скасуванню як така, що прийнята з порушенням норм матеріального права.

З огляду на викладене та керуючись статтями 1, 111-5, 111-7, пунктом 6 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "Черкаська газова компанія" задовольнити. Постанову від 12.12.2002 p. Київського апеляційного господарського суду у справі № 09/5486 господарського суду Черкаської області - скасувати, Рішення від 03.01.2002 p. господарського суду Черкаської області залишити без зміни.