7-128-31/10 Про зміну способу виконання рішення - Текст документа

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17 грудня 2002 року у справі № 7-128-31/10 за заявою регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області до відкритого акціонерного товариства "Рембудізоляція"

про зміну способу виконання рішення, -

27 січня 1998 року прокурор Чернівецької області в інтересах держави в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області звернувся до арбітражного суду Донецької області з позовом до відкритого акціонерного товариства "Рембудізоляція" про відшкодування збитків в сумі 106266,61 грн., що виникли в зв'язку із погіршенням з вини орендаря стану орендованого за договором № 39 від 27 квітня 1993 року державного майна (основних засобів виробництва) та про дострокове розірвання даного договору.

Рішенням арбітражного суду Чернівецької області від 16 березня 1998 року (суддя Турченко Л.М.) позов задоволено, договір № 39 від 27 квітня 1993 року на оренду державного майна розірвано та стягнуто з відповідача на користь регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області 106266,61 грн. та судові витрати.

3 жовтня 2002 року регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області звернулось до господарського суду Чернівецької області з заявою про зміну способу виконання судового рішення від 16 березня 1998 року, посилаючись на те, що рішення в частині стягнення коштів не виконане через їх відсутність, а платіжна вимога повернута 3 травня 2001 року банком без виконання на підставі ст. 19 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" (2181-14) .

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 29 жовтня 2002 року заяву регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області про зміну способу і порядку виконання рішення у справі задоволено. Змінено на майновий (шляхом звернення стягнення на майно) грошовий спосіб і порядок виконання рішення у справі від 16 березня 1998 року.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17 грудня 2002 року (судді Давид Л.Л., Кузь В.Л., Бойко С.М.) апеляційну скаргу боржника на ухвалу місцевого суду від 29 жовтня 2002 року задоволено, вказану ухвалу скасовано, а у задоволенні заяви про зміну способу виконання рішення відмовлено.

У касаційній скарзі та доповненні до неї регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області просить скасувати постанову апеляційного господарського суду, а ухвалу місцевого суду залишити в силі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та доповнення до неї, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи заяву стягувача про зміну способу та порядку виконання судового рішення від 16 березня 1998 року, суд першої інстанції виходив з неможливості виконання судового рішення шляхом стягнення грошових коштів.

Скасовуючи ухвалу місцевого суду, апеляційний господарський суд правильно зазначив, що судом першої інстанції неповно та недостатньо з'ясовані обставини справи, що призвело до постановлення необґрунтованої ухвали.

Проте, відмовляючи в задоволенні заяви з посиланням на ст. 118 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , у зв'язку з пропуском стягувачем 3-місячного строку для подання до господарського суду заяви про зміну способу та порядку виконання судового рішення, апеляційний суд припустився тих же порушень та неправильно застосував норми процесуального права.

Зміна способу та порядку виконання судових рішень регулюється ст. 121 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , яка не обмежує відповідне право господарського суду певним строком і дане право може бути реалізоване у будь-який час від набрання рішенням законної сили до його повного виконання.

Доповнена до кодексу, згідно із Законом України № 2539-ІІІ від 21 червня 2001 року, стаття 118 (2539-14) передбачає строки для пред'явлення наказу до виконання.

Попередніми судовими інстанціями належним чином не досліджено і не зазначено в судових рішеннях питання, чи пред'являв стягувач наказ до виконання і в який строк, як і не з'ясовано, де знаходиться в даний час виконавчий документ.

В матеріалах справи (а.с. 40) містяться дані про повернення 26 квітня 2001 року платіжної вимоги стягувачу, проте, даному документу не дано оцінки, а висновок апеляційного суду про повернення стягувачу наказу 2 жовтня 1998 року ґрунтується без урахування вказаного документу.

Наведені обставини свідчать про порушення судами першої та апеляційної інстанції положень ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , які дають підстави для скасування постановлених у справі судових рішень.

При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати фактичні обставини справи, встановити дійсні права та обов'язки сторін і, в залежності від встановленого та вимог закону, прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12, 111-13 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17 грудня 2002 року та ухвалу господарського суду Чернівецької області від 29 жовтня 2002 року у справі № 7-128-31/10 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.