Спір про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів - Матеріали постанови ВГСУ 02/540-1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Н-ську касаційну скаргу ТОВ "ХХХ" на постанову Ч-ського апеляційного господарського суду від ХХ.09.2002 р. у справі за позовом ТОВ "ХХХ" до ТОВ "YYY"

про визнання договору недійсним

У травні 2001 р. ТОВ "ХХХ" пред'явило в господарському суді позов до ТОВ "YYY" про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № Х9 від ХХ.05.99 р., посилаючись на те, що спірний договір укладено з порушенням діючого законодавства.

Рішенням господарського суду Я-ської області від ХХ-ХХ.05.2002 р. (суддя А.А.А.), залишеним без змін постановою Ч-ського апеляційного господарського суду від ХХ.09.2002 р. (судді Б.Б.Б. - головуючий, В.В.В., Г.Г.Г.), у позові відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить судові рушення скасувати, позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.76 р. № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства.

Як видно з матеріалів справи, позов про визнання договору купівлі - продажу цінних паперів (акцій) було заявлено з підстав ст. 48 ЦК (1540-06) .

За приписом даної норми закону недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемляє особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Суд, у порушення вимог процесуального права ст.ст. 32 - 34, 43 ГПК України (1798-12) на виконання вимог наведеної норми матеріального права не з'ясував, чи було укладено оспорений договір з дотриманням вимог ст. 15 Закону України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції" (2132-12) у підприємницькій діяльності" (діяв у спірний період) та ст. 8 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" (1201-12) .

Отже, з врахуванням наведеного, ухвалені судові рішення не можна визнати законними.

При новому розгляді справи суду слід врахувати викладене, більш повно з'ясувати обставини за яких заявлено позов, обгрунтованість вимог позивача і заперечень відповідача, і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 - 111-12 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "ХХХ" задовольнити частково.

Постанову Ч-ського апеляційного господарського суду від ХХ.09. 2002 р. та рішення господарського суду Я-ської області від ХХ-ХХ.05.2002 р. скасувати і справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, в іншому складі суду.