ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.11.2002 Справа N 13/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Полякова Б.М.
суддів: Яценко О.В., Цвігун В.Л.
розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою
відповідальністю “Марія”
на постанову від 31.07.2002 р. Київського
апеляційного господарського суду
у справі № 13/14 господарського суду
м. Києва
за позовом Фірми “Укртатнафтосервіс”
до 1. Будівельно-монтажного
кооперативу “Причал” (далі – БМК
“Причал”);
2. Державної податкової інспекції
у Святошинському районі м. Києва
(далі – ДПІ у Святошинському районі
м. Києва);
3. Товариства з обмеженою
відповідальністю “Марія” (далі –
ТОВ “Марія”)
про стягнення 51862,50 грн.
в судовому засіданні взяли 1. Компанієць В.Ф. – дов. від
участь представники: 07.01.2002 р. № 14;
від позивача: 2. Шевченко А.Г. – дов. від
від відповідача 1: 02.01.2002 р. № 10;
від відповідача 2: 3. Бурлака В.В. – дов. від
від відповідача 3: 16.01.2002 р. № 81/29
не з’явилися
1. Савченко С.В. – дов. від
06.08.2002 р. № 1176/9/10-008;
2. Зайцев Ю.І. – дов. від
03.07.2002 р. № 915/9/10-008
Лактіонова Т.М. – дов. від
01.10.2002 р.
№ 1001ю
Заслухавши доповідь судді Яценко О.В., пояснення представників
сторін, перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд
України
В С Т А Н О В И В:
Фірма “Укртатнафтосервіс” в особі Черкаської філії звернулася до
господарського суду м. Києва з позовом про повернення БМК
“Причал” та ДПІ у Святошинському районі м. Києва нафтопродукту –
бензину А-76 у кількості 110,600 т.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що згідно договору від
09.02.1999 р. № 15/99, укладеного між позивачем та БМК “Причал”,
Фірма “Укртатнафтосервіс” поставила нафтопродукт – бензин А-76 в
кількості 110,600 т. Свої зобов’язання за договором щодо оплати
отриманих продуктів БМК “Причал” не виконав та неоплачений
бензин, згідно п. 7.3. договору, на адресу позивача не повернув.
Одночасно з цим, ДПІ у Святошинському районі м. Києва,
відповідно до слідчих дій по кримінальній справі № 06-13318
стосовно директора БМК “Причал”, приймає рішення про накладення
арешту на поставлений позивачем бензин, який вилучає у ТОВ
“Марія” в кількості 62635 л, з яким БМК “Причал” уклав договір
схову, та передає на зберігання третій особі – Підприємству
“Професіонал”. Вказані дії відповідача 2 позивач вважає
неправомірними, що підтверджує постанова прокуратури
Ленінградського району м. Києва від 22.07.1999 р. про скасування
постанови про накладення арешту.
Вилучений бензин відповідач 2 не повертає ні позивачу, ні
відповідачу 1.
В процесі розгляду справи з ініціативи арбітражного суду ухвалою
від 07.06.2000 р. у якості відповідача 3 було залучено ТОВ
“Марія” на підставі зберігання зазначеним товариством бензину,
що був наданий БМК “Причал”.
Рішенням господарського суду м. Києва від 26.02.2002 р. (суддя –
Андрієнко В.В.) позовні вимоги були задоволені в повному обсязі.
Рішення суду мотивоване наступним:
Згідно договору від 09.02.1999 р. № 15/99 БМК “Причал” отримав
від Фірми “Укртатнафтосервіс” нафтопродукт – бензин А-76 в
кількості 110,600 т. 09.03.1999 р. між БМК “Причал” та ТОВ
“Марія” був укладений договір ХР/99/05 на зберігання бензину у
кількості 99550 л. БМК “Причал” відпустив ТОВ “Основа” та
“Укртюменьресурси” бензин А-76 загальною кількістю 27286 л.
Залишок бензину БМК “Причал” передав для зберігання до ТОВ
“Марія” у кількості 127580 л. Факт передачі бензину був
підтверджений актом документальної ревізії КРУ в м. Києві від
30.06.1999 р. Нестача бензину підтверджена актом ревізії
фінансово-господарської діяльності від 09.03.1999 р. Отже, ТОВ
“Марія” повинно повернути позивачу 36915 л бензину А-76. Бензин,
неправомірно вилучений податковою міліцією, у кількості 62635 л
також підлягає поверненню позивачу. Решту бензину у кількості
54816 л зобов’язаний повернути БМК “Причал” як сторона за
договором № 15/99.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
31.07.2002 р. (судді – Фролова Г.М., Бакуліна С.В., Полянський
А.Г.) апеляційні скарги ДПІ у Святошинському районі м. Києва та
ТОВ “Марія” на рішення господарського суду м. Києва від
26.02.2002 р. залишені без задоволення, а рішення – без зміни з
тих же підстав.
Звертаючись до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, ТОВ “Марія” просить скасувати постанову Київського
апеляційного господарського суду від 31.07.2002 р. в частині, що
стосується зобов’язання ТОВ “Марія” передати 36915 л бензину
А-76, посилаючись на порушення судом норм матеріального та
процесуального права при її прийнятті.
Позивачем був поданий відзив на касаційну скаргу, в якому Фірма
“Укртатнафтосервіс” просить відмовити у задоволенні скарги,
залишивши постанову апеляційної інстанції у справі без зміни,
посилаючись на повне додержання судом вимог чинного
законодавства при прийнятті постанови від 31.07.2002 р.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги,
перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, дослідивши правильність застосування господарським
судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що
касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з
наступного.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд оцінює докази за своїм
внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і
об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в
їх сукупності, керуючись законом.
Згідно умов ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція використовує
процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки
юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у
рішення чи постанові господарського суду.
Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ “Марія” та БМК
“Причал” був укладений договір № ХР/99/05 від 09.03.1999 р.
Збереження Товару відповідно даного договору здійснюється на
нафтобазі Охоронця, що розташована за адресою: м. Київ, вул.
Сиренька, 31.
Як вбачається з матеріалів справи, 04.05.1999 р. Головним
відділом податкової міліції була порушена кримінальна Справа
N 06-13318 відносно посадових осіб БМК “Причал” за ознаками
злочину, передбаченого ч. 3 ст. 148-2 Кримінального кодексу
України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
В ході розслідування кримінальної справи був накладений арешт на
бензин, який позивач поставив БМК “Причал”.
З наданих податковою міліцією (на запит суду про надіслання
копій документів) матеріалів вбачається, що за укладеним між БМК
“Причал” та ТОВ “Марія” договором кількість бензину А-76, що
належала до передачі, складала 99550 л.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що, згідно з
наданими податковою міліцією матеріалами справи, між ТОВ “Марія”
та БМК “Причал” був укладений договір № ХР/99/05 на зберігання
залізничних цистерн з забезпеченням зберігання бензину А-76 у
кількості 99550 л.
До матеріалів справи доданий акт від 30.06.1999 р. щодо
документальної ревізії БМК “Причал”, яка проводилась КРУ в
м. Києві на підставі листа прокуратури Подільського району
м. Києва.
В процесі проведення ревізії було встановлено, що згідно
договору № 15/99 БМК “Причал” отримав від позивача 110600 т
бензину А-76 (154366 л).
Згідно наданих до ревізії накладних на відпуск бензину, який
знаходився у цистерні на території АТ “Ленінська кузня” БМК
“Причал” відпустив ТОВ “Основа” м. Вінниця 17520 л бензину
(А-76), а Укртюменьресурси 9766 л бензину (А-76). Загальна
кількість відпущеного бензину складає 27286 л.
Залишок бензину А-76, який знаходився на території АТ “Ленінська
кузня” БМК “Причал” перевіз для зберігання до ТОВ “Марія” по
вул. Сиренька, 31 у кількості 127580 л.
На підставі постанови слідчого (Омельченка О.А.) про накладення
арешту на майно від 16.06.1999 р., згідно акту
приймання-передачі ТМЦ від 16.06.1999 р. за договором між ДПІ у
Ленінградському районі м. Києва та підприємством “Професіонал”
останньому було передано на відповідальне зберігання вилучений
бензин (А-76) у кількості 62635 л, який знаходився на зберіганні
у ТОВ “Марія”.
Також, встановлено, що, згідно акту ревізії БМК “Причал” від
30.06.1999 р., в сховищі ТОВ “Марія” була виявлена наявність
бензину у кількості 99550 л, що співпадає з умовами договору
№ ХР/99/05 від 09.03.1999 р.
Судами першої та апеляційної інстанції було зроблено висновок,
що ТОВ “Марія” повинен повернути позивачу 36915 л бензину, тобто
різницю між кількістю бензину, що був зданий на зберігання та
кількістю вилученого бензину податковими органами.
Даний висновок є передчасним, оскільки факт укладення договору
№ ХР/99/05 від 09.03.1999 р. між БМК “Причал” та ТОВ “Марія” не
свідчить про виконання умов цього договору сторонами.
Відповідно до ст. 41 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
в
залежності від моменту, з якого угода вважається укладеною, всі
угоди поділяються на реальні та консенсуальні.
Виходячи зі змісту зазначеної статті, консенсуальною є угода,
яка укладається з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх
суттєвих умов цієї угоди. В момент, коли такої згоди досягнуто,
угода вважається укладеною, та у її сторін виникають відповідні
права та обов’язки.
Відповідно до умов даного договору, а саме, п. 1.1, ТОВ “Марія”
зобов’язувався прийняти залізничні цистерни, злити, зберігати,
забезпечувати збереження кількості бензину А-76, відпускати
нафтопродукти, що будуть йому передаватися (в наступному –
Товар) чи належати Клієнту, або знаходитися в його
господарському віданні, в асортименті та в межах об’ємів
відповідно до додаткової угоди.
Таким чином, договір № ХР/99/05 від 09.03.1999 р. є
консенсуальною угодою, в якій сторони дійшли згоди щодо
майбутнього співробітництва з питань, викладених в розділі 1 –
Предмет договору, та обумовили відповідні суттєві моменти, однак
відсутні докази фактичного виконання умов даного договору
сторонами.
Матеріали справи свідчать про відсутність актів
приймання-передачі Товару, накладних, інших документів, що
підтверджують факт передачі БМК “Причал” Товару на зберігання
ТОВ “Марія”.
Отже, викладені в рішенні та постанові у справі висновки
ґрунтуються на обставинах справи, встановлених не в повному
обсязі, та на невірно застосованих нормах чинного законодавства
України.
Згідно ст. 111-10 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
підставами для скасування або зміни рішення
місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови
апеляційного господарського суду є порушення або неправильне
застосування норм матеріального або процесуального права.
За таких обставин, рішення та постанова у справі підлягають
скасуванню.
При новому розгляді суду потрібно врахувати наведене та вирішити
спір відповідно вимог чинного законодавства України.
На підставі вищевикладеного та, керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-9-111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
“Марія” на постанову Київського апеляційного господарського суду
від 31.07.2002 р. у справі № 13/14 задовольнити частково.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від
31.07.2002 р. у справі № 13/14 скасувати.
3. Рішення господарського суду м. Києва від 26.02.2002 р. у
справі № 13/14 скасувати.
4. Справу № 13/14 направити на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Головуючий Поляков Б.М.
Судді: Яценко О.В.
Цвігун В.Л.