Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Божок В.С,

суддів : Хандуріна М.І.,

Черкащенко М.М.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргу ВАТ "Завод Південгідромаш"

на постанову Київського апеляційного господарського суду

від 21.11.02 p.

у справі господарського суду м. Києва

за позовом ВАТ "Завод Південгідромаш", м. Бердянськ

до акціонерного товариства закритого типу "Інтергаз"

м. Київ

про визнання недійсною додаткової угоди та простих векселів

в судовому засіданні взяли участь представники :

від позивача: А.А.А. - дов. № 4 від 24.01.03 p.;

від відповідача: Ж.Ж.Ж., З.З.З. - дов. № 3/067 від 25.03.03 p.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 12.02.02 господарського суду м. Києва у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою від 20.11.02 Київського апеляційного господарського суду рішення від 12.02.02 господарського суду м. Києва залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що посилання позивача на незбіг преамбул в договорах на поставку природного газу і додаткової угоди до них в частині скороченого визначення сторін не є підставою для визнання додаткових угод недійсними.

Не погоджуючись з судовими рішеннями ВАТ "Завод Південгідромаш" звернулось у Вищий господарський суд України з касаційною скаргою і просить її скасувати, посилаючись на те, що судами порушені норми матеріального права, з тих підстав, що при винесенні судових рішень господарськими судами не прийнято до уваги те, що додаткові угода і зазначені договори на поставку природного газу є різними цивільно-правовими угодами, у зв'язку з чим додаткова угода не змінює умови договорів на поставку природного газу № 1/1800 від 14.02.96 і № 1/1987 від 01.01.97.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.

Орендним підприємством "Південгідромаш", правонаступником якого є позивач та АТЗТ "Інтергаз" укладені договори № 1/1800 від 14.02.96 і № 1/1987 від 01.01.97 на поставку природного газу, за умовами яких відповідач поставляв позивачу природний газ. 23.09.99 ВАТ "Завод Південгідромаш" і АТЗТ "Інтергаз" уклали додаткову угоду до вищевказаних договорів.

На підставі вказаної додаткової угоди позивач за актом приймання передачі передав відповідачу два простих векселя: № 693132361739 номінальною вартістю 866504, 00 грн. і № 693132361738 номінальною вартістю 860000, 00 грн.

За своєю правовою природою договори поставки та додаткова угода про передачу векселів є різними цивільно-правовими угодами, про що свідчать назви угод та назви сторін.

У договорах поставки позивача названо "Постачальником", а відповідача "Споживачем", а в додатковій угоді фігурують "Кредитор" та "Боржник", що свідчить про регулювання взаємовідносин сторін різними нормативними актами, які врегульовують взаємини поставок та обіг векселів, за таких обставин будь-які зміни та доповнення до договорів поставки повинні містити преамбулу, ідентичну основному договору і сторони повинні бути названі відповідно до основного договору до якого вносяться зміни чи доповнення.

Оспорювана угода визначає відносини між сторонами, як кредитно-розрахункові і не містить посилання на те, що нею змінюються умови договорів на поставку природного газу, а саме, порядок розрахунків за ними.

Договори на постачання природного газу містять в собі розділ "4. Ціна і порядок сплати". З підписанням додаткової угоди умови даних розділів в договорах не змінені, їх дія не припинена, тобто вони діють і на даний час. Акт приймання-передачі векселів від 23.09.99, також не містить домовленості сторін на припинення грошових зобов'язань ВАТ "Завод Південгідромаш" за договорами поставок.

За таких умов, додаткова угода і договори поставок мають розбіжності, зокрема, в предметі договору і не можуть бути визнані як єдина спільна господарська операція.

Отже, господарськими судами зроблена заміна одного зобов'язання іншим всупереч статті 220 Цивільного кодексу України (1540-06) , якою встановлено, що зобов'язання припиняються угодою сторін, зокрема, угодою про заміну одного зобов'язання іншим між тими ж особами. Однак, даним обставинам господарськими судами не надана належна правова оцінка.

Таким чином, господарськими судами неповно з'ясовані обставини справи, що є підставою для скасування рішення та постанови і направлення справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи принагідно повно та всебічно вияснити всі обставини справи, дати їм належну правову оцінку та постановити законне та обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову від 20.11.02 p. Київського апеляційного господарського суду та рішення від 12.02.02 p. господарського суду м. Києва зі справи № 19/82 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду м. Києва.