ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
Суддя І-ї інстанції: Студенець В.І.;
Доповідач у суді касаційної
інстанції – Харченко В.М.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.11.2002 Справа N 34/204
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Борденюк Є.М. (головуючий),
Харченка В.М., Полякова Б.М.
розглянувши у відкритому засіданні у м. Києві
судовому
за участю представника позивача Молчанова Ю.І. та
представника відповідача – Бикова
А.А.
касаційну скаргу приватного підприємця Молчанова
Ю.І.
на рішення від 12.06.2002
господарського суду м. Києва
у справі № 34/204
за позовом приватного підприємця Молчанова
Ю.І.
до СП ЗАТ “Украгробізнес”
Про стягнення 10000 грн.
В С Т А Н О В И В:
В квітні 2002 року приватний підприємець Молчанов Ю.І. звернувся
з позовом до СП ЗАТ “Украгробізнес” про стягнення 10000 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідно до договору
про надання юридичних послуг № 4-юр від 14.06.1999 та підписаних
сторонами протоколів узгодження характеру отримання й розміру
винагороди позивач фактично прийняв доручення відповідача до
виконання і в значній мірі їх виконав, однак відповідач не
сплатив гарантовану частину винагороди в розмірі, обумовленому
договором.
Рішенням господарського суду м. Києва від 12.06.2002 по справі
№ 34/204 приватному підприємцю Молчанову Ю.І. в позові
відмовлено.
Зазначене рішення в апеляційному порядку не переглядалось.
У касаційній скарзі позивач просить рішення господарського суду
скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги
позивача. На думку скаржника, рішення господарського суду
прийняте з порушенням норм матеріального права, зокрема
ст.ст. 4, 62, 63, 151, 220 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
. Вислухавши
доповідача, заслухавши пояснення представників сторін,
перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого
господарського суду України знаходить касаційну скаргу такою, що
підлягає задоволенню частково.
До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.
Відповідно до наявних матеріалів справи, 14.06.1999 між
позивачем та відповідачем в особі директора Чернігівської філії
АТ СП “Укагробізнес” був укладений договір № 4-юр, за умовами
якого позивач за дорученням відповідача мав надавати йому
послуги правового характеру. Із змісту цього ж договору
випливає, що у випадку, коли його скасовує відповідач, а
позивач, знаходячись на конкретному етапі виконання доручення
замовника, здійснить всі необхідні і можливі дії по захисту його
майнових інтересів, то відповідач сплатить позивачу гарантовану
частину винагороди, передбаченої відповідним протоколом
узгодження.
Наявні у справі документи свідчать також про те, що позивач,
наполягаючи на задоволенні своїх вимог, зазначав, що виконуючи
зобов'язання за договором, він прийняв доручення відповідача до
виконання і в значній мірі їх виконав по стану справ на
21.05.2001. Проте у цей день відповідач відмовився від договору
доручення, тобто скасував його, а тому, відповідно до умов
договору та вимог діючого законодавства, останній повинен
сплатити йому винагороду, розмір якої, на думку позивача,
складає 10000 грн.
Як це вбачається із змісту оскаржуваного рішення, судом
встановлено, що укладений між сторонами договір за своєю
правовою природою є договором доручення, а тому, відмовляючи у
позові, суд виходив з того, що позивач, всупереч вимогам ст. 33
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, не довів тієї обставини, що договір від
14.06.1999 припинив свою дію внаслідок його скасування
довірителем.
Така оцінка обставин справи є попередчасною, оскільки вона була
зроблена судом без врахування усієї сукупності фактичних
обставин справи та наявних документів.
Зокрема, як це вбачається із змісту листа від 21.05.2001,
відповідач поставив позивача до відома про те, що він
відмовляється від договору про надання юридичних послуг від
14.06.1999, скасовує всі доручення надані за цим договором
позивачу, та просить його передати всі справи з оригіналами
відповідних документів.
Із змісту акту прийому-передачі справ, вбачається, що така дія
між сторонами відбулася 26.07.2001.
Оцінюючи зазначені документи, суд прийшов до висновку про те, що
вони не можуть мати правового значення для справи, оскільки лист
від 21.05.2001 про скасування договору доручення був підписаний
не безпосередньо відповідачем, а директором Чернігівської філії
акціонерного товариства “Украгробізнес” громадянином Черніговим
В.С., який при цьому діяв на підставі довіреності № Д 1023 від
11.03.2001 і за цим документом був уповноважений вчиняти
процесуальні дії, а не дії, пов'язані із виконанням, зміною та
розірванням договорів, в тому числі договору № 4-юр від
14.06.1999.
Проте такий висновок суду не грунтується на всебічному, повному
і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.
Як вбачається з положення про Чернігівську філію спільного
підприємства ЗАТ “Украгробізнес”, директор філії, діючи від
імені товариства, має право без доручення підписувати угоди на
суму до 100000 доларів США або еквівалентну суму в національній
валюті України.
Наведеній обставині суд не дав ніякої оцінки і не зазначив
наскільки суттєво з правової точки зору вона може вплинути на ті
відносини сторін, які склалися і чи можна у цьому зв'язку
вважати, що директор філії, скасовуючи від імені товариства
доручення, діяв в межах наданих йому повноважень.
Крім того, суд не встановив можливу наявність й інших фактичних
обставин справи на які посилалися сторони і не дав оцінки тим
доказам, які у цьому зв'язку вони представили.
Зокрема, суд залишив поза увагою наявні у справі документи із
змісту яких випливало, що позивач, до отримання ним листа про
скасування договору відповідачем, провів певну роботу, пов'язану
з виконанням своїх зобов'язань за цим договором; що сторони
обоюдно узгоджували яку саме суму винагороди у цьому зв'язку має
отримати позивач; що 22.06.2001 сторони уклали між собою новий
договір про надання юридичних послуг.
Зазначеному суд не дав ніякої оцінки та відмовив у задоволенні
позову, тобто, всупереч вимогам ст.ст. 47, 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, постановив рішення на неповно з'ясованих обставинах
справи, що є підставою для його скасування та передачі справи на
новий розгляд.
В ході такого суду належить врахувати вищенаведені недоліки та
встановити обставини справи по наданих сторонами доказах з
належною повнотою і, у випадку наявності правових підстав для
задоволення вимог позивача, перевірити правильність проведених
ним розрахунків суми позову. В залежності від встановленого
прийняти відповідне рішення, яке за своїм змістом має
відповідати вимогам діючого процесуального законодавства.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -
111-11, 111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу приватного підприємця Молчанова Ю.І.
задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду м. Києва від 12.06.2002 у справі
№ 34/204 скасувати, а справу передати на новий розгляд до
господарського суду м. Києва.
Головуючий Борденюк Є.М.
Суддя Харченко В.М.
Суддя Поляков Б.М.