Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Добролюбової - головуючого

Т. Дроботової

Є. Усенко

за участю представників:

позивача Твердохліб О. С. - дов. від 07.09.2001 p.

відповідача Коваль В. В. - дов. від 13.03.2003 p. Гочар О. Г. - дов. від 05.02.2003 p. Кохан В. М. - дов. від 22.01.2003 p.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську

на постанову від 27.11.2002 p. Дніпропетровського апеляційного господарського суду

у справі № А25/150 господарського суду Дніпропетровської області

за позовом Акціонерно - комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Дніпропетровської обласної філії

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську

третя особа: Державне комунальне підприємство виробниче управління "Водопровідно - каналізаційне господарство м. Дніпропетровська"

про визнання недійсним рішення Державної податкової інспекції у м. Дніпропетровську від 17.08.2001 p. № 223-24-09305014/11018

ВСТАНОВИВ:

Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Дніпропетровської обласної філії до господарського суду Дніпропетровської області був заявлений позов про визнання недійсним рішення ДПІ у м. Дніпропетровську від 17.08.2001 № 223-24-09305014/11018 про стягнення 5956,52 грн. пені з податку на додану вартість на підставі пункту 16.5 статті 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (1798-12) .

Підставою прийняття оспорюваного рішення став акт позапланової перевірки № 006263 від 14.08.2001. Згідно акта перевірки працівники ДПІ дійшли висновку про порушення банком пункту 19.3 статті 19 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , що виявилось у безпідставному, на думку перевіряючих, поверненні інкасових доручень на списання податкового боргу ДКП "Водопровідноканалізаційне господарство м. Дніпропетровська".

Рішенням від 03.10.2002 господарського суду Дніпропетровської області (суддя В. Мороз) у задоволенні позовних вимог відмовлено. Рішення суду з посиланням на підпункт 19.3.1 статті 19 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) мотивоване тим, що списання коштів з рахунків платника податків здійснюється банками за платіжними вимогами відповідно до абзацу 3 підпункту 10.1.1 статті 10 цього ж закону (2181-14) .

За апеляційною скаргою АКБ "Укрсоцбанк" Дніпропетровський апеляційний господарський суд (судді: О. М. Лисенко - головуючий, Л. В. Чоха, О. М. Виноградник), переглянувши рішення господарського суду Дніпропетровської області в апеляційному порядку, постановою від 27.11.2002 скасував його, задовольнивши позовні вимоги в повному обсязі шляхом визнання недійсним рішення ДПІ у м. Дніпропетровську від 17.08.2001 № 223-24-09305014/11018. Постанова суду мотивована тим, що стаття 10 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , якою встановлено порядок стягнення коштів платника набирає чинності з 01.01.2002, а тому у ДПІ не було підстав для стягнення податкового боргу.

СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську (правонаступник позивача) подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду, в якій просить постанову у справі скасувати, рішення господарського суду Дніпропетровської області у справі залишити без зміни, мотивуючи касаційну скаргу доводами про неправильне застосування судом норм матеріального права, зокрема, пункту 19.3 статті 19 та підпункту 10.1.1 статті 10 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , Інструкції "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" (z0368-01) .

Так, скаржник вважає, що зі змісту вказаних норм випливає право органів податкової служби на безспірне списання податкового боргу з рахунків платників податків. Крім того, у банківських установ, на думку скаржника, відсутні підстави для самостійного вирішення питання обгрунтованості безспірного списання коштів з клієнтів банків за рішеннями податкових органів. При цьому ДПІ посилається на спільний лист Державної податкової адміністрації України та Національного банку України від 10.09.2001, яким передбачено обов'язок банків виконувати вимоги абзацу 3 підпункту 10.1.1 статті 10 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) у перехідний період, починаючи з 1 квітня 2001 року.

Заслухавши доповідь судді Дроботової Т.Б. та пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в ході вирішення господарського спору судами першої та апеляційної інстанції, підставою нарахування позивачеві пені стало повернення банком інкасових доручень ДПІ на списання податкового боргу ДКП "Водопровідно-каналізаційне господарство м. Дніпропетровська" відповідно до вимог пункту 16.5 статті 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) .

Вказаною нормою встановлено відповідальність банків, зокрема, відповідно до підпункту 16.5.1 (2181-14) за порушення строків зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених законодавством, з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених для відповідного податку, збору (обов'язкового платежу), а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах (підпункт 16.5.2 цього ж закону (2181-14) ).

Зі змісту наведеної норми випливає, що передбачена нею відповідальність застосовується в разі порушення банками строків зарахування податків, зборів до бюджетів або державних цільових фондів на підставі платіжних доручень платника податку.

Оскільки, передбачені Законом (підпункт 16.5.2 статті 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) ) умови застосування фінансової відповідальності, не співпадають з зафіксованими в акті перевірки діями позивача, касаційна інстанція визнає безпідставним нарахування пені за правопорушення, які не були припущені останнім.

Не зважаючи на мотиви, викладені в постанові Дніпропетровського апеляційного господарського суду, оспорюване рішення ДПІ обґрунтовано визнано недійсним як таке, що не відповідає вимогам податкового законодавства. Отже, підстав для зміни або скасування вказаної постанови не вбачається.

Керуючись статтями 111-7, пунктом 1 статтями 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову від 27.11.2002 p. Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі № А 25/150 господарського суду Дніпропетровської області залишити без зміни, а касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську.