Підготовлено за матеріалами судових справ.

(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді,

суддів;

за участю представників сторін - присутні, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "ХХХ"

на рішення від ХХ грудня 2002 року господарського суду Н-ської області

у справі № Х0

за позовом Державного підприємства "ХХХ"

до Н-ського обласного дочірнього підприємства ДАК "YYY"

про стягнення 38 326 грн. 22 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від ХХ грудня 2002 року господарського суду Н-ської області (суддя А.А.А.) в позові відмовлено у зв'язку з відсутністю зобов'язання відповідача перед позивачем по оплаті робіт.

В апеляційному порядку зазначене рішення не переглядалося.

Державне підприємство "ХХХ" вважає, що місцевий господарський суд припустився порушень норм зобов'язального права в частині виникнення та виконання зобов'язання і просить скасувати рішення у справі, ухваливши нове, яким позов задовольнити.

Відповідач проти доводів касаційної скарги заперечує з огляду на їх безпідставність, наполягає на відсутності обов'язку сплатити ціну позову і просить в задоволенні скарги відмовити.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін та перевіривши правильність застосування господарським судом Н-ської області норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, і з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів знаходить за необхідне касаційну скаргу Державного підприємства "ХХХ" залишити без задоволення з таких підстав.

Позивач обґрунтовує свою вимогу Актом від ХХ червня 2001 року про виконання робіт за договором від ХХ червня 2001 року без номеру.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході підготовки справи до розгляду господарський суд першої інстанції витребував від позивача текст цього договору, проте вимога суду стороною виконана не була через його відсутність. Також в судовому засіданні позивач не довів, що між сторонами виникли цивільні права і обов'язки, зокрема шляхом укладення угоди на підставі статті 43 Цивільного кодексу Української РСР (1540-06) або шляхом, зокрема, обміну листами, телеграмами, телетайпограмами, телефонограмами, радіограмами або з їх дій, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки.

У колегії суддів також відсутні підстави визнавати спірний Акт від ХХ червня 2001 року цивільно-правовою угодою, оскільки ним засвідчується виконання якоїсь іншої угоди.

Таким чином, за умови відсутності доказів, які б засвідчили виконання зобов'язання одним контрагентом і прострочення іншим, місцевий господарський суд з урахуванням вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) правомірно відмовив у позові.

Колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судом на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення від ХХ грудня 2002 року господарського суду Н-ської області залишити без змін, а касаційну скаргу Державного підприємства "ХХХ" без задоволення.