ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.11.2002 Справа N 4/1770-26/181
(Постанову залишено без зміни постановою
Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 11.02.2003)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Чупруна В.Д. - головуючого, Грека Б.М., Черкащенка М.М., за участю
представників
від позивача: М.
від відповідачів: Щ., Ш., В., Г., Т.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ДП "Енергоринок" на постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 05.08.2002 у справі господарського суду
Львівської області за позовом ДП "Енергоринок" до
1. ЗАТ "Інтеграція"
2. ВАТ "Укртранснафта" в особі філії "Магістральні
нафтопроводи "Дружба"
про визнання угоди недійсною,
встановив:
Рішенням господарського суду Львівської області від
04.06.2002 у справі N 4/1770-26/181 за позовом ДП "Енергоринок" до
ЗАТ "Інтеграція" та ВАТ "Укртранснафта" в особі філії
"Магістральні нафтопроводи "Дружба" про визнання угоди недійсною у
задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
05.08.2002 вищевказане рішення залишено без змін.
ДП "Енергоринок" у поданій касаційній скарзі просить
постанову Львівського апеляційного господарського суду від
05.08.2002 скасувати та прийняти нове рішення. В обгрунтування
своїх вимог скаржник посилається на те, що судом апеляційної
інстанції неправильно застосовані норми матеріального і
процесуального права, що призвело до прийняття незаконної
постанови.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши
доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин
справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність
застосування норм матеріального та процесуального права, вважає,
що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15.11.96 р. між
членами Оптового ринку електроенергії України (надалі - ОРЕ) був
підписаний Договір ( n0001227-96 ) (n0001227-96)
. Додатком до цього Договору
була затверджена форма Угоди про списання заборгованості
(переказове доручення), яка повинна підписуватися двома сторонами
- Кредитором і Дебітором Ринку.
22-23.07.98 р. форма Угоди (переказового доручення) про
списання заборгованості була прийнята також рішенням Ради Оптового
ринку електроенергії України і затверджена Національною комісією
регулювання електроенергетики України (постанова N 1036
( v1036227-98 ) (v1036227-98)
від 05.08.98 р.), де, як і в додатку до Договору
від 15.11.96 р., сторонами такої Угоди є Кредитор і Дебітор Ринку,
які і підписують цю Угоду.
Починаючи з 1996 р., тобто з дати підписання Договору від
15.11.96 р. між членами Оптового ринку електроенергетики України
( n0001227-96 ) (n0001227-96)
за встановленою формою укладалися угоди, як НЕК
"Укренерго", так і її правонаступником ДП "Енергоринок", і
виконувались позивачем. Жодна така угода позивачем не
підписувалася.
Суди дійшли правильного висновку, що згадана вище форма Угоди
(переказового доручення) була затверджена НКРЕ, тобто повноважним
державним органом, створеним Указом Президента України від
21.04.98 р. за N 335/98 ( 335/98 ) (335/98)
, і є обов'язковою до виконання
як для сторін такої угоди, так і для розпорядника коштів, яким є
позивач по даній справі.
Слід зазначити, що згадана вище постанова Національної
комісії регулювання електроенергетики України ( v1036227-98 ) (v1036227-98)
,
надалі - НКРЕ, якою було затверджено форму Угоди, зберігає
юридичну силу по даний час, оскільки вона ніким не оскаржувалася і
не визнавалася недійсною у встановленому законом порядку.
Судами також правомірно встановлено, що угода N 5 від
20.09.99 р. по своїй суті повністю відповідає формі угоди, яка
затверджена згаданою вище постановою НКРЕ за N 1036
( v1036227-98 ) (v1036227-98)
від 05.08.98 р., і не суперечить вимогам ст. 44,
ст. 154 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Суди дійшли правильного висновку, що спірна угода укладалася
лише між відповідачами по даній справі на виконання умов договору
між ними про поставку електроенергії. Розрахунки за даною угодою
проводились лише між учасниками спірної угоди, і спору щодо
взаємної заборгованості по оплаті за спожиту електроенергію між
ними не існує, тобто умови угоди виконані в повному об'ємі, а
позивач констатував даний факт.
В даному випадку позивач виконував по відношенню до сторін
спірної угоди тільки функції оператора, тобто отримання та
підтвердження взаємозаліків у відповідних формах грошових
еквівалентів.
Судами попередніх інстанцій правомірно встановлено, що умова
п. 2 оспорюваної угоди щодо того, що розпорядником коштів ОРЕ -
позивачем по справі проводились списання та подача повідомлення
кредитору та дебітору, містить не обов'язок чи вимогу до позивача,
а лише відповідно до визначеної форми констатує встановлений
порядок проведення розрахунків, який проводить позивач відповідно
до одного з видів своєї діяльності.
При укладенні та виконанні угоди (переказового доручення)
сторони дотримувались умов Договору між членами Оптового ринку
електричної енергії України та Інструкції про порядок використання
коштів оптового ринку електроенергії (додаток N 4 до Договору)
( n0001227-96 ) (n0001227-96)
, які є чинними і неоспорені позивачем у
встановленому порядку.
Отже, із наведеного вище випливає, що спірна угода жодним
чином не порушує майнові чи інші права та інтереси позивача.
Судова колегія вважає, що відповідно до вимог ст. ст. 43, 99,
101 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
постанова апеляційного суду грунтується на всебічному, повному та
об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве
значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та
процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують
висновків суду.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7,
111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Львівської області від 04.06.2002
та постанову Львівського апеляційного господарського суду від
05.08.2002 у справі N 4/1770-20/181 залишити без змін.