ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7.11.2002 Справа N 855-16/86
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді М.В.Кузьменка,
судді І.М.Васищака,
судді В.М.Палій,
розглянувши касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства
“Українсько-Сибірська інвестиційна корпорація”
на ухвалу Харківського апеляційного господарського
суду від 30.07.2002 р.
у справі № 855-16/86
за позовом відкритого акціонерного товариства “Українсько-
Сибірська інвестиційна корпорація”
до відкритого акціонерного товариства агроторговий
будинок “Сумизернопром”
про стягнення 3 935 469,55 грн.,
за участю представників сторін:
від позивача: Харитонов О.В. (довіреність № 355 від 12.06.2002
р.).
Іващенко О.М. (довіреність № 32 від 17.01.2002 р.)
від відповідача: не заявилися,
В судовому засіданні 31.10.2002 р. оголошувалась перерва до
07.11.2002. відповідно до ст. 77 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням арбітражного суду Сумської області від 23.04.2001 р.
(суддя Моїсеєнко В.М.), залишеним без змін постановою від
27.06.2001 р. заступника голови арбітражного суду Сумської
області (Гагін М.В.), в задоволенні позовних вимог відкритого
акціонерного товариства (ВАТ) “Українсько-Сибірська інвестиційна
корпорація” до відкритого акціонерного товариства (ВАТ)
агроторговий будинок “Сумизернопром” про стягнення 3935469,55
грн., відмовлено повністю.
Листом Вищого господарського суду України від 10.09.2001 р. № 02-
3/80 (а.с.130) касаційна скарга від 14.08.2001 р. № 684 позивача
- ВАТ “Українсько-Сибірська інвестиційна корпорація” (а.с.136)
на постанову наглядової інстанції від 27.06.2001 р. повернута, а
позивачу роз’яснено, що відповідно до п. 6 Прикінцевих та
перехідних положень Закону України “Про внесення змін до
Арбітражного процесуального кодексу України” постанова голови
арбітражного суду, яка не оскаржена у порядку нагляду, може бути
оскаржена до господарського суду апеляційної інстанції, у
порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом
(ГПК) України для оскарження рішень господарського суду,
прийнятих у першій інстанції.
У зв’язку з цим, позивач подав до Харківського апеляційного
господарського суду апеляційну скаргу від 18.09.2001 р. № 763
(а.с.123), водночас заявивши клопотання про відновлення
пропущеного строку для її подання. Судова колегія апеляційної
інстанції, розглянувши вказане клопотання, ухвалою від
05.10.2001 р. у його задоволенні відмовила.
Постановою Вищого господарського суду України від 25.03.2002
року ухвалу суду від 05.10.2001 року скасовано, справу передано
на розгляд до того ж суду в іншому складі суддів.
При цьому, в постанові касаційної інстанції колегія суддів
зазначила, що додані позивачем до касаційної скарги документи,
мають істотне значення для встановлення поважності причин
пропуску строку апеляційного оскарження.
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду
України у складі головуючого, судді Олійника В.Ф., суддів
Смірнова В.Г., Такмакова Ю.В., розглянувши у судовому засіданні
клопотання позивача про відновлення пропущеного строку для
подання апеляційної скарги на постанову наглядової інстанції від
27.06.2001 р., ухвалою від 30.07.2002 р. залишила його без
задоволення.
У Х В А Л А суду мотивована тим, що в поданій апеляційній скарзі
від 18.09.2001 р. № 763 та в доповненні до неї від 29.07.2002 р.
№ 491 (а.с.167) на постанову наглядової інстанції від 27.06.2001
р. не вказано будь-яких причин пропуску строку на апеляційне
оскарження. Викладені в доповненні до касаційної скарги доводи
позивача про те, що причиною пропуску процесуального строку
послужило неоднозначне тлумачення положень Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо оскарження
судових актів, судом апеляційної інстанції не було прийнято до
уваги.
Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що
апеляційна скарга на постанову наглядової інстанції від
27.06.2001 р. була підписана тільки 18.09.2001 р., а доповнення
до неї надійшли 29.07.2002р., що значно перевищує трьохмісячний
строк, в межах якого з огляду на ст. 93 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
можливе відновлення пропущеного строку подання апеляційної
скарги.
Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, позивач
звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою і просить її скасувати.
Позивач вважає, що судом апеляційної інстанції не враховано, що
оскаржувана постанова наглядової інстанції була прийнята з
порушенням вимог ст. 104 Арбітражного процесуального кодексу
України, оскільки позивача не було повідомлено належним чином
про час і місце перевірки рішення першої інстанції від
23.04.2001 р., тому постанову було ухвалено за його відсутності.
Більш того, оскаржувану постанову ним отримано лише 20.07.2001
р., тобто через 23 дні, після її ухвалення.
Водночас позивач у своїй касаційній скарзі звертає увагу на те,
що в силу ч. 2 ст. 93 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
відновлення
пропущеного строку подання апеляційної скарги можливе протягом
трьох місяців з дня прийняття постанови заступником голови
арбітражного суду Сумської області від 27.06.2001р. Апеляційну
скаргу позивачем подано 18.09.2001 р. тобто до граничного строку
- 27.09.2001 р.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм процесуального права при
ухваленні оскаржуваного судового акта, знаходить касаційну
скаргу такою, що підлягає задоволенню з таких підстав.
Із матеріалів справи вбачається, що постанова заступника голови
арбітражного суду Сумської області від 27.06.2001р. була
прийнята за відсутністю сторін у справі, не повідомлених про час
і місце перевірки рішення першої інстанції, що було порушенням
вимог ст. 104 АПК України, чинного на той час. Відповідно до
відмітки канцелярії суду на даній постанові наглядової інстанції
від 27.06.2001 р. її було направлено сторонам лише 18.07.2001
р., що також було порушенням вимог ст. 110 АПК України (в
редакції від 17.05.2002р.).
Наведене свідчить про те, що у зв’язку з недодержанням судом
наглядової інстанції процесуального законодавства, позивача було
позбавлено можливості на оскарження постанови заступника голови
арбітражного суду Сумської області в межах процесуальних
строків, встановлених законодавством.
Разом з тим, оскільки на час оскарження постанови наглядової
інстанції Законом України “Про внесення змін до Арбітражного
процесуального кодексу України” вже були змінені процедура і
строки оскарження судових актів, позивач звернувся до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою 14.08.2001 р. №
684, яка листом Вищого господарського суду України від
10.09.2001 р. № 02-3/80 (а.с.130) була повернута.
Враховуючи роз’яснення у листі суду касаційної інстанції,
позивачем була подана апеляційна скарга від 18.09.2001р. № 763
на постанову наглядової інстанції від 27.06.2001 р. Відповідно
до відмітки канцелярії господарського суду Сумської області вона
надійшла до суду 24.09.2001 р., тобто за три дні до сплину
трьохмісячного строку.
Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції про те, що
позивачем пропущено, встановлений ст. 93 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
трьохмісячний строк подання апеляційної скарги, в межах якого
можливе його відновлення, є помилковим.
Що ж до висновку суду апеляційної інстанції про неповажність
наведених позивачем причин пропуску процесуального строку для
оскарження судового акта в апеляційному порядку, то колегія
суддів вважає його необгрунтованим, оскільки порушення судом
наглядової інстанції вимог процесуального права при ухвалення
судового акта, а також наступне введення в дію Закону України
“Про внесення змін до Арбітражного процесуального кодексу
України”, яким було кардинально змінені процедура і строки
оскарження судових актів, значно утруднило реалізацію позивачем
його право на оскарження постанови наглядової інстанції належним
чином та призвело до судової тяганини.
Крім того, суд апеляційної інстанції, розглядаючи клопотання
позивача про відновлення пропущеного строку на подання
апеляційної скарги, залишив поза увагою міркування Вищого
господарського суду України, викладені в постанові від
25.03.2002 р. про те, що додані до касаційної скарги позивачем
документи, мають істотне значення для встановлення поважності
причин пропуску строку апеляційного оскарження.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду
апеляційної інстанції підлягає скасування, а апеляційна скарга
“Українсько-Сибірська інвестиційна корпорація” передачі до суду
першої інстанції в іншому складі суддів для розгляду по суті.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 – 111-11, Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
1. Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства
“Українсько-Сибірська інвестиційна корпорація” задовольнити.
2. Ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від
30.07.2002р. у справі № 855-16/86 скасувати.
3. Справу передати до того ж суду в іншому складі суддів для
розгляду апеляційної скарги від 18.09.2001 р. за № 763
відкритого акціонерного товариства “Українсько-Сибірська
інвестиційна корпорація” по суті.
Головуючий, суддя М.Кузьменко
Суддя І.Васищак
Суддя В.Палій