ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.11.2002 Справа N 9/233-01
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Полякова Б.М.
суддів: Яценко О.В., Цвігун В.Л.
розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою
відповідальністю “Ніол”
на постанову від 02.08.2002 р. Київського
апеляційного господарського суду
у справі № 9/233-01 господарського суду
м. Києва
за позовом Спільного
українсько-американсько-швейцарсько
го підприємства “Канком” (далі – СП
“Канком”)
до Товариства з обмеженою
відповідальністю “Ніол” (далі – ТОВ
“Ніол”)
Про стягнення 9233,27 грн.
в судовому засіданні взяли Пашинський М.М. – дов. від
участь представники: 05.07.2002 р. № 28
від позивача: Кононенко Ю.О. – дов. від
від відповідача: 01.11.2002 р.
Заслухавши доповідь судді Яценко О.В., пояснення представників
сторін, перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд
України
В С Т А Н О В И В:
СП “Канком” звернулося до господарського суду м. Києва з позовом
про стягнення з ТОВ “Ніол” 9233,27 грн.: 7389,16 грн. залишок
боргу за надані послуги зв’язку, 1755,69 грн. пеня за прострочку
платежу та 88317,26 грн. збитки.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що відповідно до договору про
надання послуг зв’язку № Ф-515 від 26.02.1999 р., укладеному між
сторонами у справі, позивач зобов’язувався надати відповідачу
послуги зв’язку у вигляді одного виділеного цифрового
волоконно-оптичного каналу Е1 (2,048 Мбіт/с). Відповідно до
Додатку 1 та Додатку 2 від 05.05.1999 р. до договору № Ф-515 від
26.02.1999 р. позивач зобов’язувався надати послуги зв’язку у
вигляді ще двох аналогічних каналів зв’язку.
Позивач свої зобов’язання за даним договором та додатками до
нього виконав в повному обсязі.
ТОВ “Ніол” за умовами укладеного договору, Додатку 1 та Додатку
2 зобов’язувалось разово виплатити СП “Канком” суму,
еквівалентну 3000,00 доларів США, за підключення кожного з
каналів зв’язку Е1 та здійснювати щомісячні платежі в сумі,
еквівалентній 1865,00 доларів США, за користування каналом
зв’язку, наданим згідно договору № Ф-515 від 26.02.1999 р. та
здійснювати щомісячні платежі в сумі, еквівалентній 1500,00
доларів США, за користування каналами зв’язку, наданими згідно
Додатку 1 та Додатку 2 до вказаного договору.
ТОВ “Ніол” несвоєчасно та не в повному обсязі виконало свої
зобов’язання за вказаними договором та додатками до нього.
В процесі розгляду справи господарським судом до моменту
прийняття ним рішення, позивач збільшив свої позовні вимоги до
98433,70 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 20.09.2001 р. (суддя –
Кондес Л.О.) позовні вимоги були задоволені в повному обсязі.
Рішення суду мотивоване тим, що відповідач неналежним чином
виконав умови договору, доказів погашення боргу суду не надав.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
02.08.2002 р. (судді – Бенедисюк І.М., Брайко А.І., Львов Б.Ю.)
апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення у справі –
без зміни з тих же підстав.
Звертаючись до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, відповідач просить скасувати постанову Київського
апеляційного господарського суду від 02.08.2002 р., посилаючись
на порушення судом норм процесуального права при її прийнятті.
СП “Канком” подало до касаційної інстанції відзив на скаргу ТОВ
“Ніол”, в якому просить постанову у справі залишити без зміни,
посилаючись на неправомірність вимог відповідача.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оскаржуваних рішення та постанови, дійшла
висновку, що судами першої та апеляційної інстанції, при
прийнятті рішення та постанови у справі за зібраними та
оціненими доказами, було порушено норми матеріального права,
виходячи з наступного.
Відповідно до ст.ст. 47, 43, 82 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд оцінює докази за
своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному,
повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин
справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно умов ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція використовує
процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки
юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у
рішення чи постанові господарського суду.
Разом з тим, оскаржуване рішення прийняте судом за неповно
встановлених обставин справи, без здійснення належної юридичної
оцінки тих обставин справи, які встановлені судом.
Як вбачається з матеріалів справи, між СП “Канком” та ТОВ “Ніол”
був укладений договір про надання послуг зв’язку № Ф-515 від
26.02.1999 р., за яким позивач зобов’язувався надати відповідачу
послуги зв’язку у вигляді одного виділеного цифрового
волоконно-оптичного каналу Е1 (2,048 Мбіт/с). Відповідно до
Додатку 1 та Додатку 2 від 05.05.1999 р. до договору № Ф-515 від
26.02.1999 р. позивач зобов’язувався надати послуги зв’язку у
вигляді ще двох аналогічних каналів зв’язку.
Згідно п.п. 7.1., 7.2. вказаного договору від 26.02.1999 р. у
випадку, коли замовник розриває цей договір за власною
ініціативою, він зобов’язаний письмово попередити про своє
рішення не пізніше ніж за два місяці до цієї події, відшкодувати
СП “Канком” залишок фактично здійснених витрат на будівництво
останньої милі. У випадку, коли замовник протягом одного місяця
не здійснює платежі за надані послуги, СП “Канком” має право
розірвати цей договір достроково з компенсацією всіх витрат.
13.03.2000 р. ТОВ “Ніол” надіслало на адресу позивача лист № 72,
в якому повідомляло про закінчення дії Додатку № 2 від
05.05.1999 р. до договору № Ф-515 від 26.02.1999 р. у зв’язку з
відсутністю необхідності у виділеному каналі Е1 (2,048 Мбіт/с)
між пунктами: вул. В.Василевської, 7 – вул. Б.Хмельницького, 19а
та просило канал між вказаними пунктами відключити після
отримання даного листа. Також від 13.03.2000 р. був надісланий
лист № 74, в якому ТОВ “Ніол” повідомляло про закінчення дії
договору № Ф-515 від 26.02.1999 р. з 15.05.2002 р. у зв’язку з
відсутністю необхідності у виділених каналах Е1 (2,048 Мбіт/с)
між пунктами: вул. В.Василевської, 7 – вул. Червоних Козаків,
24б, вул. В.Василевської, 7 – вул. Інститутська, 28 та просило
до 20.05.2000 р. здійснити демонтаж кінцевого устаткування на
вказаних об’єктах, а канали відключити з 9:00 15.05.2000 р.
Тобто, у відповідності з п.п. 7.1.1. було письмове попередження
щодо розірвання договору за власною ініціативою не пізніше, ніж
за два місяці до цієї події.
Про факт отримання цих листів свідчать відтиски печатки позивача
на них.
Згідно розрахунку компенсації витрат на останню милю в випадках
дострокового розірвання договору № Ф-515 від 26.02.1999 р. між
СП “Канком” та ТОВ “Ніол” станом на 26.06.2001 р. початок
надання послуг – 16.03.1999 р., закінчення надання послуг –
04.08.2000 р., загальний строк роботи 16,61 місяців, компенсація
за місяць – 365 доларів США, загальна компенсація – 6062,65
доларів США, мінімальна вартість, яка компенсується – 19731,60
доларів США, залишок компенсації – 13668,95 доларів США плюс ПДВ
20%. Сума в гривні на 04.07.2001 р. складає 73597,73 грн. плюс
ПДВ 20% 14719,55 грн.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що факт
розірвання договору за ініціативою відповідача, а отже і
припинення його дії, підтверджується листом від 13.03.2000 р.
№ 72 та у відповідь на нього фактом відключення позивачем каналу
негайно після одержання цього листа, та, крім того, 13.03.2000
р. № 74 позивач отримав від відповідача ще один лист, в якому
останній повідомив про припинення дії самого договору від
№ Ф-515 від 26.02.1999 р. та Додатку 1.
Цим же листом ТОВ “Ніол” просило позивача до 20.05.2000 р.
здійснити демонтаж технічного обладнання на відповідних об’єктах
та відключити канали зв’язку з 15.05.2000 р.
Таким чином, у добровільному порядку за ініціативою ТОВ “Ніол”
мало місце розірвання сторонами договору, а отже і припинення
його дії.
Однак, відповідно розрахунку компенсації витрат на останню милю
в випадках дострокового розірвання договору № Ф-515 від
26.02.1999 р. між СП “Канком” та ТОВ “Ніол” закінчення надання
послуг – 04.08.2000 р.
Отже, судам першої та апеляційної інстанції необхідно з’ясувати,
коли закінчився строк дії договору, чи закінчилися
правовідносини між сторонами у справі після розірвання договору,
які саме правовідносини діяли між сторонами у справі після
розірвання договору і, чи була прийнята відмова від послуг, що
надавалися за договором № Ф-515 від 26.02.1999 р. за листами від
13.03.2000 р.
Згідно ст. 111-10 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
підставами для скасування або зміни рішення
місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови
апеляційного господарського суду є порушення або неправильне
застосування норм матеріального або процесуального права.
За таких обставин, рішення та постанова у справі підлягають
скасуванню.
При новому розгляді суду потрібно врахувати наведене та вирішити
спір відповідно вимог чинного законодавства України.
Зважаючи на вищевикладене та, керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-9-111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
“Ніол” на постанову Київського апеляційного господарського суду
від 02.08.2002 р. у справі № 9/233-01 задовольнити частково.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від
02.08.2002 р. у справі № 9/233-01скасувати.
3. Рішення господарського суду м. Києва від 20.09.2001 р. у
справі № 9/233-01скасувати.
4. Справу № 9/233-01 направити на новий розгляд до
господарського суду м. Києва.
Головуючий Поляков Б.М.
Судді: Яценко О.В.
Цвігун В.Л.