Спір про стягнення коштів відповідноьдо договору, за яким позивач передав відповідачу право вимоги виконання грошових зобов'язань за контрактом, а відповідач зобов'язувався здійснювати заходи щодо стягнення з боржника та за зустрічним позовом про визнання даного договору недійсним - Матеріали постанови ВГСУ 02/765-1

Республіканське унітарне підприємство "ГЗ "ГСМ" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "НОК" 154 486,68дол. США заборгованості за договором від 27.08.98р. №172/98 (а.с.2-4).

До вирішення даного спору по суті позивачем збільшено розмір заявлених позовних вимог до 279 789,65дол. США, про що 20.07.2002р. подану заяву (а.с.174-175).

Відповідач у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "НОК" у відзиві на позов заявлені вимоги відхилив, посилаючись на те, що:

- договір №172/98 від 27.08.98р. є таким, що не відповідає чинному законодавству;

- строк виконання взятих ним на себе зобов'язань за цим договором не настав (а.с.56).

Крім того, відповідачем для спільного розгляду з первісним подано зустрічний позов про визнання договору №172/98 від 27.08.98р., який укладено між ним і позивачем та стягнення 424 000,07грн. заборгованості за контрактом № 29/98 від 18.02.98р., у т.ч. 169 343грн. основної заборгованості, 235556,11грн. збитків від інфляції, 19100,96грн. пені (а.с.57-59).

В обґрунтування заявлених вимог в частині визнання договору недійсним №172/98 від 27.08.98р., відповідач посилається на те, що даний договір суперечить чинному законодавству, зокрема, Указу Президента України "Про заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунками з бюджетами та державними цільовими фондами" (167/98) , норми якого забороняють уступку вимоги та перевід боргу при здійсненні розрахунків між резидентами і нерезидентами. Заявлені вимоги зустрічного позову в частині стягнення 424000,07грн. ґрунтуються на не виконанні позивачем у встановлений строк взятих на себе зобов'язань по оплаті поставленої продукції. При цьому, СП "НОК" просив суд визнати причину пропуску строку, встановленого для звернення до суду з позовом у цій частині поважною.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.06.2002р. поданий зустрічний позов прийнято для спільного розгляду з первісним (а.с.95).

РУП "ГСМ", заперечуючи проти заявленого зустрічного позову, посилається на те, що норми Указу Президента України "Про заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунками з бюджетами та державними цільовими фондами" (167/98) не можуть розповсюджувати свою дію на відносини сторін у справі, оскільки регулюють відносини щодо розрахунків з бюджетами та державними цільовими фондами (а.с.97-98).

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.07.2002р. у задоволенні первісного позову відмовлено; зустрічний позов задоволено. Відповідно до рішення суду:

- визнано недійсним договір №172/98 від 27.08.98р., який укладено між Головним заводом ВО "ГСМ" та ТОВ "СП "НОК";

- зобов'язано ТОВ "СП "НОК" повернути документи, отримані на виконання договору № 172/98 від 27.08.98р.;

- поновлено строк позовної давності;

- стягнуто з позивача на користь відповідача 404 899,11грн., в іншій частині позову відмовлено (а.с.182-187).

Відмовляючи у задоволенні вимог первісного позову та частково задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції виходив з того, що:

- договір №172/98 від 27.08.98р. є недійсним на підставі ст.48 ЦК України, оскільки укладений всупереч Указу Президента України "Про заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунками з бюджетами та державними цільовими фондами" (167/98) , у зв'язку з чим не породжує прав та обов'язків, визначених у ньому сторонами;

- заборгованість позивача перед відповідачем за контрактом № 29/98 від 18.02.98р. не погашена.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.09.2002р. рішення господарського суду Харківської області від 23.07.2002р. залишено без змін (а.с.223-226). Крім мотивів, викладених у рішенні суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції встановив, що спірний договір також суперечить ст.197 ЦК України (435-15) та нормам Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та контролю", оскільки відповідно до укладеного договору нерезидент "РУП "ГСМ" передав, в резидент України - СП "НОК" прийняв право вимоги виконання грошового зобов'язання, яке виражено в іноземній валюті, від резидента України - ВАТ "ТР".

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, РУП "ГСМ" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, прийнявши нове рішення про задоволення заявлених вимог первісного позову та відмову у задоволені зустрічного позову.

У поданій касаційній скарзі скаржник посилається на невірне застосування судами норм матеріального права. Так, скаржник вказує на те, що судами невірно застосовані до взаємовідносин сторін:

- норми Указу Президента України "Про заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунками з бюджетами та державними цільовими фондами" (167/98) , оскільки вказані норми регулюють податкові та бюджеті відносини, а не цивільні, які врегульовані нормами ЦК України (435-15) ; до договору № 172/98 від 27.08.98р. застосовується право Республіки Бєларусь, а не українське законодавство;

- ст.197 ЦК України (435-15) , оскільки, відповідно до умов контракту № 57-М-У від 16.04.97р., оплата переданої на реалізацію техніки здійснюється виключно у національній валюті України.

Відповідач у справі - СП "НОК" у відзиві на касаційну скаргу, вважаючи її доводи безпідставними, просить залишити постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.09.2002р. без змін.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.48 ЦК України (435-15) , недійсною є, зокрема, та угода, що не відповідає вимогам закону.

При розгляді даної справи судами встановлено, що між сторонами у справі - Республіканським унітарним підприємством "ГЗ "ГСМ" та ТОВ "Спільне підприємство "НОК" 27.08.98р. укладено договір №172/98. За умовами вказаного договору, позивач передав відповідачу право вимоги виконання ВАТ "ТР" грошових зобов'язань за контрактом №57-М-У від 16.04.97р., а відповідач зобов'язувався здійснювати заходи щодо стягнення з боржника - ВАТ "ТР" цієї заборгованості. При цьому отримані внаслідок здійснення таких заходів кошти повинні розподілятись наступним чином: частина зараховується в рахунок погашення заборгованості позивача перед СП "НОК" за контрактом № 29/98 від 18.02.98р.; інша частина - в рахунок погашення понесених відповідачем затрат; залишок коштів - перераховується позивачу або на цю суму здійснюється поставка продукції.

Невиконання взятих відповідачем на себе зобов'язань за цим договором є предметом спору у даній справі.

Відповідно до ст.151 ЦК України (435-15) , договір є одним з юридичних фактів, який тягне за собою виникнення зобов'язання, в силу якого одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Разом з тим, лише дійсний договір породжує у сторін виникнення тих прав та обов'язків, які визначені укладеним ними договором. Недійсний договір не породжує у сторін виникнення прав та обов'язків, визначених у договорі, а обумовлює виникнення певних прав та обов'язків, визначених законом, зокрема, положеннямист.ч.2 ст.48 ЦК України (435-15) .

При вирішенні даного спору судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що укладений сторонами договір №172/98 від 27.08.98р. не відповідає вимогам закону, а отже є недійсним, у зв'язку з чим ними вірно визнано обґрунтованими вимоги зустрічного позову щодо визнання цього договору недійсним та відмовлено у задоволенні первісного позову, вимоги якого ґрунтуються на невиконанні відповідачем зобов'язань, взятих на себе за умовами цього договору.

Як встановлено судами обох інстанцій, відповідно до укладеного сторонами контракту №29/98 від 18.02.98р., відповідач поставив позивачу підшипники на загальну суму 169 343грн., оплату за які позивач у встановлений договором строк не здійснив.

Відповідно до ст.ст.161,162 ЦК України (435-15) , зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок, зокрема, договору; одностороння відмова від виконання зобов'язання за загальними правилами не допускається.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, в силу ст.214 ЦК України (435-15) , на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, суди обґрунтовано дійшли висновку про задоволення вимог зустрічного позову в частині стягнення основної заборгованості з урахуванням індексу інфляції.

За таких обставин, рішення господарського суду Харківської області від 23.07.2002р. та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 20.09.2002р. прийняті у відповідності з нормами матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11, 111-13 ГПК України (1798-12) , колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Республіканського унітарного підприємства "ГЗ" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 23.07.2002р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.09.2002р. - без змін.