Спір про визнання недійсним рішення органу ДПІ в частині донарахування акцизного збору та застосування фінансових санкцій по ньому - Матеріали рішення 01/211

Відкритим акціонерним товариством "ХХХ" ХХ травня 2002 року заявлений позов до Н-ської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним рішення відповідача від ХХ.03.2002 р. N 01, яким позивачеві донараховано 8387062 грн. акцизного збору за січень 2002 р. та застосовані фінансові санкції у розмірі 9645121,30 грн. Позовні вимоги обгрунтовані відсутністю порушень з боку товариства вимог статей 2, 3, 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір" (18-92) , з огляду на те, що рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 26.06.2001 р. у справі N 004 позивач зобов'язаний відвантажити фірмі ДП "УУУ" нафтопродукти, виготовлені за договорами від ХХ.06.2001 р. N 70, N 71, N 72, N 73, без попередньої сплати акцизного збору та подання письмового підтвердження банківської установи про перерахування, оскільки вироблений, переданий та відвантажений нафтопродукт не є об'єктом обкладання акцизним збором для ВАТ "ХХХ".

Позивач вважав необгрунтованим посилання в акті податкової служби, на підставі якого винесене оспорюване рішення ОДПІ, на приписи частини 1 статті 5 Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" (1457-14) та частини 1 статті 19 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (1560-12) .

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від ХХ червня - ХХ липня 2002 р., прийнятим суддею, задоволені позовні вимоги щодо визнання недійсним рішення Н-ської ОДПІ від ХХ.03.2002 р. N 61 через його невідповідність приписам статей 2, 3, 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір" (18-92) .

Рішення суду мотивоване тим, що донарахування позивачеві акцизного збору є неправомірним з огляду на те, що рішенням господарського суду Івано-Франківської області від ХХ.06.2001 р. у справі N 004 встановлено, що платником акцизного збору за продукцію, вироблену, передану або відвантажену ВАТ "НП" згідно з договорами від ХХ.06.2001 р. N 70, N 71, N 72, N 73, є контрагент позивача ДП "Фірма ФА". Згадане рішення господарського суду у справі N 004 не скасоване і є обов'язковим до виконання на всій території України, що підтверджено ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від ХХ.12.2002 р., яка винесена з урахуванням змін до частини 1 статті 5 Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" (1457-14) та частини 1 статті 19 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (1560-12) .

Львівський апеляційний господарський суд постановою від ХХ жовтня 2002 р. перевірене рішення господарського суду Івано-Франківської області залишив без змін з тих же підстав, а апеляційну скаргу Н-ської об'єднаної державної податкової інспекції залишив без задоволення.

Надвірнянська об'єднана державна податкова інспекція вважає, що рішення і постанова апеляційного господарського суду прийняті з порушенням матеріального права. Просить Вищий господарський суд України здійснити перегляд матеріалів справи у касаційному порядку, скасувати рішення і постанову у справі й відмовити позивачеві у задоволенні його позовних вимог.

При цьому заявник обгрунтовує касаційну скаргу тим, що судом не враховані положення Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір" (18-92) , приписи якого поширюються на позивача як платника акцизного збору. Зокрема, статтею 7 Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір" передбачена відповідальність платників акцизного збору за правильне обчислення і своєчасність стягнення акцизного збору до бюджету.

Податкова служба посилається на те, що судом неправомірно не взяті до уваги приписи статті 7 Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" (1457-14) , відповідно до вимог якої судові рішення про застосування до підприємств з іноземними інвестиціями, їхніх дочірніх підприємств, а також філій, відділень та інших відокремлених підрозділів державних гарантій захисту інвестицій, винесені на підставі законодавчих актів, зазначених у статті 4 цього Закону, підлягають виконанню виключно в частині, що не суперечить цьому Закону. Наголошує на тому, що судом не враховані положення підпункту 1.2 пункту 1 Рішення Конституційного Суду України від 29.01.2002 р. у справі N 1-17/2002 (v001p710-02) (зі змінами та доповненнями, внесеними Ухвалою Конституційного Суду України від 14.03.2002 р. N 3-уп/2002 (va03u710-02) , якими визначено, що положення частини першої статті 5 Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" у взаємозв'язку з іншими положеннями цього Закону є підставою як для відмови у наданні, так і для припинення раніше наданих пільг у сфері валютного і митного регулювання та справляння податків, зборів (обов'язкових платежів) підприємствам з іноземними інвестиціями, їх дочірнім підприємствам, а також філіям, відділенням, іншим відокремленим підрозділам, включаючи постійні представництва нерезидентів, незалежно від часу внесення іноземних інвестицій та їх реєстрації.

Крім того, ДПІ наголошує на приписах статті 1 Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) , якими передбачено, що встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування.

Генеральна прокуратура України на підставі статті 29 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) долучилася до справи на стадії касаційного оскарження постанови Львівського апеляційного господарського суду.

Позивачем надано відзив, у якому він просить залишити без змін постанову апеляційного суду як таку, що відповідає приписам чинного законодавства, а касаційну скаргу вважає такою, що не містить касаційних доводів.

З огляду на зазначене, керуючись статтями 7 Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" (1457-14) , 2-4, 6 Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір" (18-92) , 108, 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд