ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6.11.2002                               Справа N 17-5-20/02-4867

    Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого                  Перепічая В.С.

суддів :                     Вовка І.В.,

                             Гончарук П. А.

розглянувши у відкритому     КП “Одесфарм”

судовому засіданні м. Києва

касаційну скаргу

на постанову                 Одеського апеляційного

                             господарського суду від 13.08.2002

                             року

у справі                     № 17-5-20/02-4867

за позовом                   Приватного підприємця Трофімова

                             Володимира Агофоновича

до                           КП “Одесфарм”

Про   стягнення сум

                           УСТАНОВИВ:

У червні 2002 року Приватний підприємець Трофімов В.А. пред’явив

у  господарському суді позов до КП “Одесфарм” про стягнення 1020

грн.  суми боргу, а також судових витрат 169 грн., а усього 1189

грн.

Вказав,   що  між  ним  і  відповідачем  було  укладено  договір

виконання аудиторських послуг № 11/11-01 від 1.11.2001 року.

Посилаючись  на  те,  що відповідач за виконані  ним  роботи  за

грудень 2001 року не розрахувався, просив задовольнити позов.

Рішенням господарського суду Одеської області від 1.07.2002 року

(суддя Ткачук І.О.) у позові відмовлено.

Постановою  Одеського  апеляційного  господарського   суду   від

13.08.2002  (судді:  Колоколова С.І. –головуюча,  Разюк  Г.П.  ,

Петрова М.С.) рішення суду скасовано і позов задоволено.

У  касаційній  скарзі КП “Одесфарм” просить постанову  Одеського

апеляційного  господарського суду  від  13.08.2002  скасувати  і

рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись  на

неправильне    застосування   судом   другої   інстанції    норм

матеріального та процесуального права.

Заслухавши   пояснення  представників  відповідача,  перевіривши

матеріали  справи та обговоривши доводи касаційної  скарги,  суд

вважає,  що  касаційна  скарга  підлягає  задоволенню  з   таких

підстав.

Відповідно  до ст. 151 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
         в силу  зобов’язань

одна  особа (боржник) зобов’язана вчинити на користь іншої особи

(кредитора)  певну дію, як-то: передати майно, виконати  роботу,

сплатити  гроші та інше або утримання від певної дії, а кредитор

має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання виникають з договору або інших підстав,  зазначених

у   статті  4  цього  Кодексу. За приписом ст. 161   ЦК  України

( 435-15  ) (435-15)
         зобов’язання  повинні  виконуватись належним чином і

в установлений  строк  відповідно  до  вказівок   закону,   акту

планування,  договору,  а  при  відсутності  таких  вказівок   –

відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Як  встановлено судом і підтверджується матеріалами  справи  між

відповідачем  (замовник) і позивачем (виконавець) було  укладено

договір  на виконання аудиторських робіт № 1/11-01 від 1.11.2001

(а.с. 14-14 звор.)

При  укладенні цього договору сторонами було досягнуто згоди  по

всіх  його істотних умовах: визначено зміст аудиторських  послуг

(збір      інформації      фінансово-господарських      операцій

бухгалтерського  обліку  про витрати і прибутки  та  результатів

діяльності  підприємства за період січень-вересень  2001  року).

Аудиторський   висновок  –  перевірка  повноти  і  достовірності

фінансових   результатів   діяльності   підприємства   Положенню

(стандарту)   бухгалтерського  обліку  з  “Звіт  про   фінансові

результати” станом на 1.10.2001 року (п. 1. договору).

Вказаним  пунктом  договору  також  було  обумовлено   і   строк

виконання  наведених  робіт  –  1  місяць  з  початком  робіт  –

1.11.2001 року.

Про те, що перелічені роботи підлягали виконанню саме у місячний

термін,  підтверджено  і  п. 2 цього  договору,  в  якому  також

обумовлена  вартість аудиторських послуг за  виконані  роботи  –

1020 грн. з визначенням строків їх оплати: 50% до 14.11.2001  та

50% до 28.11.2001.

Ніяких  змін  до  умов  договору, у тому  числі  і  щодо  строку

виконання  робіт, їх об’єму або стосовно їх поетапного виконання

сторони не вносили.

При   цьому  платіжними  дорученнями  №  111-2,  1151  та   1175

відповідачем  було  перераховано позивачу  обумовлені  договором

кошти,  відповідно,  255,60 грн., 255 грн. та  510,60  грн.,  що

останнім не заперечувалось.

Суд першої інстанції обгрунтовано виходив з зазначених обставин,

які  достовірно  випливають  з  матеріалів  справи  і  підставно

прийшов до висновку про недоведеність заявлених позивачем вимог.

Суд  другої  інстанції  на вказане належної  уваги  не  звернув,

прийшов  до  помилкового  тлумачення умов  укладеного  сторонами

договору, а звідси і хибного висновку про задоволення позову.

За  таких обставин постанову суду апеляційної інстанції  визнати

законною   і  обгрунтованою  не  можна,  а  тому  вона  підлягає

скасуванню,  а  рішення  суду  першої  інстанції,  як   законне,

залишенню без змін.

Враховуючи  викладене та керуючись ст.ст. 111-5,  111-7,  111-9,

111-10 - 111-12 Господарського процесуального  кодексу   України

( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України

                      П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу КП “Одесфарм” задовольнити.

Постанову   Одеського  апеляційного  господарського   суду   від

13.08.2002  скасувати,  а рішення господарського  суду  Одеської

області від 01.07.2002 залишити без змін.

Доручити   господарському   суду  Одеської   області,   у   разі

підтвердження   виконання   постанови   Одеського   апеляційного

господарського суду від 13.08.2002, видати зворотній наказ.

Головуючий    В. Перепічай

С у д д і:    І. Вовк

              П. Гончарук