Спір про відновлення строку для пред'явлення наказу, виданого місцевим господарським судом - Матеріали постанови ВГСУ 12/022-1

Підготовлено за матеріалами судових справ. (с) ЗАТ "Інформтехнологія". ( Скасовано постановою Верховного суду України від 20.05.2003 р. (sp12/022-2) )

Ухвалою від 28.02.2002 господарського суду Полтавської області відмовлено відповідачу в розстрочці виконання рішення та змінено спосіб виконання рішення шляхом звернення стягнення на майно відповідача в рахунок погашення боргу на суму 11 593 972, 00 грн. бюджетної заборгованості, відсотків та 115939, 72 грн.

Постановою від 14.05.2002 Харківського апеляційного господарського суду дану ухвалу залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.07.2002 вищезазначені постанову та рішення скасовано і справу направлено на новий розгляд до господарського суду Полтавської області.

При новому розгляді ухвалою господарського суду Полтавської області від 28.11.02 заяву КІ про відновлення строку для пред'явлення наказу від 14.04.20000 до виконання задоволено. Поновлено термін пред'явлення до виконання наказу арбітражного суду Полтавської області від 14.04.2000. Визнано наказ від 14.04.2000 по цій справі дійсним для пред'явлення до виконання судовому виконавцю до 01.02.2003. Оригінал наказу від 14.04.2000 надіслано КІ . Анульовано наказ господарського суду Полтавської області № 11 від 08.02.02, виданий за ухвалою суду від 28.02.02.

Заяву Холдінгової компанії "АК" та доповнення до неї про розстрочку виконання рішення арбітражного суду Полтавської області від 14.04.2000 залишено без розгляду. В іншій частині рішення провадження у справі припинено.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду Полтавської області Холдінгова компанія "АК" звернулась у Вищий господарський суд України з касаційною скаргою і просить її скасувати, посилаючись на те, що вона не відповідає вимогам ст.ст. 118-121 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) та Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) . Тобто, у податкової інспекції виникло право пред'явити відповідний наказ суду до виконання, однак КІ це право протягом визначеного строку визначеного ст. 119 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) не реалізували.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити з наступних підстав.

Арбітражним судом Полтавської області 14.04.2000 прийнято рішення, яким стягнено з Холдінгової компанії "АК" 11 593 972 грн. боргу та 115 939, 72 грн. державного мита. На виконання даного рішення виданий наказ зі строком пред'явлення до виконання - 14.07.2000.

Статтею 118 Арбітражного процесуального кодексу України, чинного на той період, передбачалось, що виданий стягувачеві наказ може бути пред'явлено до виконання не пізніше трьох місяців з дня прийняття рішення, ухвали, постанови. Аналогічна норма також передбачена ст. 118 чинного на даний час Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Кременчуцькою ОДПІ протягом визначеного строку не було пред'явлено наказ арбітражного суду Полтавської області від 14.04.2000 № 11 до виконання на суму боргу.

Даний наказ № 11 від 14.04.2000 пред'явлений до кредитної установи 23.05.2000 за інкасовим дорученням (розпорядженням) № 695 від 19.05.2000 і залучений до картотеки № 2 тільки в частині стягнення державного мита в сумі 115 939, 72 грн.

Інкасове доручення № 695 від 19.05.2000 було повернено кредитною установою Кременчуцькій ОДПІ на підставі Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (397-15) від 21.12.2000 № 2181-ІІІ.

Господарський суд Полтавської області застосовуючи ст. 119 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) та зазначаючи про неможливість стягнення коштів з відповідача через кредитну установу не врахував, що 24.03.98 був прийнятий Закон України "Про державну виконавчу службу" (202/98-ВР) - завданням якої є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень передбачених законом.

КІ не надала господарському суду Полтавської області доказів про звернення з заявою до виконавчої служби про примусове виконання рішення арбітражного суду Полтавської області від 14.04.2000 і тільки 16.01.02 вона звернулась до господарського суду Полтавської області з заявою № 1399/10 про відновлення строку для пред'явлення наказу до виконання, тобто через один рік і десять місяців.

Статтею 119 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) встановлено, що у разі пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути відновлено.

Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарський суд Полтавської області необгрунтовано поновив термін для пред'явлення до виконання наказу арбітражного суду Полтавської області від 14.04.2000, оскільки Кременчуцькою ОДПІ не було пропущено, як такого, строку для пред'явлення наказу до виконання, а даний наказ на суму боргу взагалі не пред'являвся до виконання і поважних причин його непред'явлення до виконання позивачем не наведено.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарським судом Полтавської області дана неправильна юридична оцінка обставинам справи, тому оскаржувана ухвала не відповідає чинному законодавству України та обставинам справи і підлягає скасуванню. На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу задовольнити.

Пункт 1 резолютивної частини ухвали від 28.11.02 господарського суду Полтавської області зі справи № 11 скасувати.

В задоволенні заяви Кременчуцькій об'єднаній державній податковій інспекції про поновлення дії наказу від 14.04.2000 за № 11 арбітражного суду Полтавської області відмовити.