Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.11.2002 року
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді,
суддів;
розглянувши матеріали
касаційної скарги Акціонерного комерційного банку "ХХХ",
м. Н-ськ
на ухвалу від ХХ.07.2002 р. Ч-ського апеляційного
господарського суду
у справі № Х9 господарського суду Я-ської області
за позовом Акціонерного комерційного банку "ХХХ",
м. Н-ськ
до Я-ського обласного дочірнього підприємства
ДАК "YYY"
про стягнення 11 548 057, 30 грн.
за участю представників сторін:
від позивача - присутній
від відповідача - присутній
ВСТАНОВИВ:
Акціонерний комерційний банк "ХХХ" (далі - банк "ХХХ") звернувся
до господарського суду Я-ської області з позовом до Я-ського
обласного дочірнього підприємства ДАК "YYY" про стягнення
11 548 057, 30 грн.
Ухвалою від ХХ.06.2002 р. у справі № Х9 господарський суд Я-ської
області (суддя А.А.А.) позовну заяву повернув без розгляду на
підставі п. 4 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, посилаючись на те, що до позовної заяви не додано
доказів сплати державного мита у встановленому порядку, а саме на
банківські реквізити Управління Державного казначейства Я-ської
області.
Не погоджуючись з ухвалою суду про повернення позовної заяви, банк
"ХХХ" звернувся до Ч-ського апеляційного господарського суду, який
ухвалою від ХХ.07.2002 р. у справі № Х9 повернув апеляційну скаргу
з тих же підстав. Дана ухвала мотивована тим, що державне мито за
розгляд апеляційної скарги в зазначеному суді повинно сплачуватись
на банківські реквізити Управління Державного казначейства Ч-ської
області.
Банк "ХХХ" не погодився з вищезазначеними ухвалами суду першої та
апеляційної інстанції суду та звернувся з касаційної скаргою до
Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати дані
ухвали та повернути матеріали справи до розгляду в господарський
суд Я-ської області .
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на
те, що: - відповідно до ст. 46 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
державне
мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України
в порядку і розмірі, встановлених законодавством України; -
відповідно до ч. 1 ст. 6 Декрету КМУ "Про державне мито" ( 7-93 ) (7-93)
державне мито із апеляційних і касаційних скарг зараховується до
державного бюджету України; - чинним законодавством з питань
сплати державного мита не врегульований порядок оформлення
документу про сплату мита позивачами - банками, тому суд вправі
витребувати від позивача підтвердження органу, якому мито
перераховано; - банком до апеляційної скарги додано довідку
Р-ського РВДК м. Н-ська про підтвердження надходження коштів за
меморіальним ордером від ХХ.07.2002 р. № Х2 до державного бюджету.
Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи,
проаналізувавши застосування судами норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 46 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
державне мито
сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в
порядку і розмірі, встановлених законодавством України.
Відповідно до Указу Президента України "Про Державне казначейство
України" ( 335/95 ) (335/95)
від 27 квітня 1995 року N 335/95 одним з
основних завдань Державного казначейства України є організація
виконання Державного бюджету України і здійснення контролю за цим.
Згідно з даним указом ( 335/95 ) (335/95)
Державне казначейство України
здійснює розробку нормативно-методичних документів з питань
бухгалтерського обліку, звітності та організації виконання
бюджетів усіх рівнів, які є обов'язковими для всіх підприємств,
установ та організацій.
Встановлений Державним казначейством України порядок передбачає,
що, враховуючи положення Декрету Кабінету Міністрів України "Про
державне мито" ( 7-93 ) (7-93)
від 21.01.1993 р. № 7-93, державне мито
зараховується на рахунки відкриті в Управліннях Держказначейства
АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі за місцем
знаходження господарських судів.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач, в порушення
зазначеного припису, під час подання позовної заяви та під час
подання апеляційної скарги сплачував державне мито за місцем
знаходження платника.
Крім того, довідки Відділення Державного казначейства у Р-ському
районі м. Н-ська від ХХ.05.2002 р. № Х1 та від ХХ.07.2002 р. № Х8,
що підтверджують надходження коштів до Державного бюджету України
за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги, не можуть служити
належним доказом надходження державного мита на відповідні
рахунки, за наступними реквізитами: в першому випадку - банк
одержувача: Управління Державного казначейства в Я-ській області;
МФО Х0; рахунок № ХХХ2; та в другому випадку - банк одержувача:
Управління Державного казначейства в Ч-ській області; МФО Х3;
рахунок № ХХХ8.
За таких обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій
правильно дійшли висновку, що до заяви та скарги не додано
документів, які підтверджують сплату державного мита у
встановленому порядку, та правомірно повернули позовну заяву на
підставі п. 4 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
та апеляційну скаргу, керуючись п. 3 ст. 97
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
З урахуванням наведеного, та керуючись Указом Президента України
"Про Державне казначейство України" ( 335/95 ) (335/95)
, ст. 6 Декрету
Кабінету Міністрів України "Про державне мито" ( 7-93 ) (7-93)
та ст. 46,
п. 4 ст. 63, п. 3 ст. 97, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11,
111-13 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Акціонерного комерційного банку "ХХХ",
м. Н-ська залишити без задоволення.
2. Ухвалу Ч-ського апеляційного господарського суду від ХХ.07.
2002 р. та ухвалу господарського суду Я-ської області від
ХХ.06.2002 р. у справі № Х9 залишити без змін.