ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5.11.2002 Справа N 22/41
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кочерової Н.О.,
суддів: Рибака В.В.,
Уліцького А.М.
розглянувши Державного комітету України з державного
касаційну скаргу матеріального резерву
на ухвалу від 16.08.2002р. Київського апеляційного
господарського суду
у справі № 22/41
господарського суду м. Києва
за позовом Дочірнього підприємства “Державної
акціонерної компанії “Хліб України”
Кальчицький елеватор
до Державного агентства по управлінню
державним матеріальним резервом
Про стягнення 97227,66 грн.
за участю представників сторін
від позивача: Кузяєв О.В., дов. від 01.11.02р.
від відповідача: Гордієнко Л.В., дов. від 18.12.01р.
№ юр/9263
В С Т А Н О В И В:
10.12.2001р. Дочірнього підприємства ДАК “Хліб України”
Кальчицький елеватор звернувся до господарського суду м. Києва
про стягнення з Державного агентства по управлінню державним
матеріальним резервом заборгованості у сумі 97227,66 грн., яка
виникла внаслідок невиконання відповідачем зобов’язання щодо
відшкодування позивачеві витрат пов’язаних із відповідальним
зберіганням матеріальних цінностей державного резерву відповідно
до договорів № юр-2зб/348-98 від 19.11.98р. та № 175 від
15.07.99р.
Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, доводи, викладені
позивачем в позовній заяві, не спростував.
Рішенням господарського суду м. Києва від 12.02.2002р. (суддя
Шкурат А.М.) позов задоволено частково, а саме: стягнуто на
користь позивача 81023,88 грн. – основного боргу, 810,24 грн. –
витрат по сплаті державного мита, 69 грн. – витрат за
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
У решті суми позову у задоволенні відмовлено, а саме 16204,78
грн. суми НДС.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду України від
16.08.2002р. Державного комітету України з державного
матеріального резерву було відмовлено в задоволенні клопотання
про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги
через недоведеність пропущення строку з поважних причин, а
апеляційну скаргу повернуто скаржнику.
У касаційній скарзі ставиться вимога про скасування ухвали
Київського апеляційного господарського суду України від
16.08.2002р. через її невідповідність чинному законодавству.
Зокрема, з посиланням на ст.ст. 93, 94, п. 4 ст. 97, п. 5
ст. 111-3 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
скаржник вважає, що апеляційна
скарга, яка по формі і змісту відповідає ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, подана після закінчення строку, встановленого для
її подання, з клопотанням про відновлення цього строку повинна
бути прийнята до розгляду судом апеляційної інстанції, оскільки,
на його думку, тільки Вищий господарський суд України має право
розглядати окремо від касаційної скарги клопотання про
поновлення пропущеного строку, а апеляційні суди такого права не
мають.
Заслухавши суддю доповідача Уліцького А.М., перевіривши
матеріали справи та доводи касаційної скарги щодо відповідності
висновків господарського суду чинному законодавству, Вищий
господарський суд України вважає, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню.
Стаття 91 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
визначає, що сторони мають
право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого суду, яке не
набрало законної сили. Згідно ч. 3 ст. 85 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
рішення господарського суду набирає законної сили
після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у
разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну
та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після
закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення,
оформленого належним чином.
Пункт 4 ст. 97 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
визначає, що апеляційна
скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним
господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку,
встановленого для її подання, без клопотання про відновлення
цього строку.
Згідно ст. 93 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
апеляційна скарга
подається протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим
господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було
оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, – з дня
підписання рішення, оформленого належним чином. Як вбачається,
рішення господарського суду м. Києва від 12.02.2002р. надійшло
скаржнику 13.03.2002р., тому на момент звернення скаржника з
апеляційною скаргою 3.04.2002р. сплинув строк для подання
апеляційної скарги на це рішення.
Відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги
можливе протягом трьох місяців з дня прийняття рішення місцевим
господарським судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 53 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
встановлено, що за заявою сторони, прокурора
чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину
пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і
відновити пропущений строк, або відповідно до ч. 2 цієї статті
відмовити у відновлення строку, про що винести відповідну
ухвалу.
Проте оскільки скаржником не було надано доказів пропущення
процесуального строку з поважних причин, суд апеляційної
інстанції правомірно відмовив у задоволенні клопотання про
поновлення пропущеного процесуального строку та повернув
апеляційну скаргу без розгляду.
Враховуючи викладене судова колегія дійшла висновку, що
касаційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 91, 85, 108, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11,
111-13 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від
16.08.2002р. у справі № 22/41 залишити без змін, а касаційну
скаргу без задоволення.
Головуючий Н.Кочерова
Судді В.Рибак
А.Уліцький