Вищий господарський суд України у складі: головуючого судді, суддів

за участю представників сторін:

позивача

відповідача

розглянувши матеріали

касаційної скарги      Національної акціонерної компанії "НУ",

                       м.Київ (далі - НАК "НУ")

на постанову           Київського апеляційного господарського суду

                       від 21.11.2002

у справі               № 19

за позовом             ДКПР

до                     НАК "НУ"

про                    стягнення 207570,81 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м.Києва від 12.12.2001, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2002, позов задоволено.

У прийнятті відповідних рішення і постанови судові інстанції виходили з того, що: на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.98 №955 "Про заходи щодо зменшення заборгованості підприємств нафтогазового комплексу перед бюджетами всіх рівнів та державним резервом" (955-98-п) і наказу Міністерства фінансів України від 06.12.98 №229 "Про затвердження Порядку проведення взаєморозрахунків за спожитий бюджетними установами і організаціями, що фінансуються з Державного бюджету України, природний газ і теплоенергію шляхом передачі відповідного обсягу газу" ДКПР в рахунок фінансування за спожиту теплову енергію і газ отримала від Міністерства фінансів України природний газ на суми 274200 грн. і 23503 грн.; згідно з пунктом 4 названого Порядку ДКПР передала за відповідними актами НАК "НУ" природний газ із підземних сховищ ДП "УТГ" і АТ "УГП", внаслідок чого у НАК "НУ" виникла заборгованість перед ДКПР у сумі 207570,81 грн.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України НАК "НУ" просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, у позові відмовити. Скаргу мотивовано тим, що: названі нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України і Міністерства фінансів України не передбачали здійснення розрахунків за газ у грошовій формі; для проведення відповідних розрахунків необхідно оформити взаємозалік з цінних паперів та фондового ринку, АЕК "К", ДК "ГУ" та НАК "НУ"; судові інстанції не залучили ДК "ГУ" та АЕК "К" до участі у справі.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Перевіривши правильність застосування судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність скасування прийнятих у справі судових рішень і припинення провадження у справі з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України (254к/96-ВР) органи державної влади. Їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Згідно з частиною першою статті 6 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" (448/96-ВР) ДКПР є державним органом, підпорядкованим Президенту України і підзвітним Верховній Раді України. Пунктом 1 Положення про ДКПР та фондового ринку, затвердженого Указом Президента України від 14.02.97 № 14297 "Про Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку" (142/97) (в редакції Указу Президента України від 25.09.2002 №861/2002) передбачено, що названа Державна комісія є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, підпорядкованим Президентові України і підзвітним Верховній Раді.

Згідно з частиною другою статті 1 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) державні органи мають право звертатися до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України.

У частині першій статті 2 названого Кодексу (1798-12) також зазначено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами державних органів у випадках, передбачених законодавчими актами України.

Відповідно до частини п'ятнадцятої статті 6 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" (448/96-ВР) ДКПР звертається до суду та арбітражного суду з позовами (заявами) у зв'язку з порушенням законодавства України про цінні папери.

Підпунктами 6 і 32 пункту 5 названого положення про ДКПР передбачено право цієї Державної комісії звертатися до суду та господарського суду з позовами (заявами) у зв'язку з порушенням законодавства України про цінні папери і порушувати в судовому порядку питання про ліквідацію корпоративного інвестиційного фонду.

Спір у даній справі не пов'язаний із порушенням законодавства про цінні папери чи з ліквідацією корпоративного інвестиційного фонду. Отже позовна заява не підлягала розгляду в господарських судах України (пункт 1 частини 1 статті 62 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) ). Суд першої інстанції помилково прийняв її до свого провадження і не виправив цю помилку в подальшому, тобто не припинив провадження у справі на підставі пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) . Не зробив цього й суд апеляційної інстанції. Таким чином, обидві судові інстанції припустилися порушень норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, Вищий господарський суд України, керуючись пунктом 1 статті 80 і статтями 111-8-111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) ,

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2001 і постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2002 у справі №19 скасувати.

Провадження у справі припинити.