Вищий господарський суд України у складі колегії суддів;

головуючого суддів

за участю повноважних представників:

позивача - присутні

відповідачів - не з'явились

прокурора - С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Спільного українсько-турецького підприємства "ХХХ"

на постанову від ХХ серпня 2002 у справі № 000

Севастопольського апеляційного господарського суду

за позовом Спільного українсько-турецького підприємства "ХХХ"

до Кримської регіональної митниці

про стягнення 93780 грн.

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2002 року позивач звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача про стягнення 93780 грн., посилаючись на те, що збитки, заподіяні йому в результаті винних дій відповідача.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від ХХ травня 2002 року позов задоволене в сумі 93728 грн. В решті позову відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від ХХ серпня 2002 року рішення господарського суду від ХХ.05.2002 року скасовано. В позові відмовлено.

Заслухавши пояснення представників позивача, висновок прокурора, перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським та апеляційним господарським судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень норм матеріального права, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ХХ травня 2001 року в порт Євпаторія на адресу позивача поступив вантаж - черенки квітів гвоздики.

ХХ травня 2001 року між позивачем та М. було укладено договір, у відповідності з яким останній прийняв на себе зобов'язання перевезти вказаний вантаж із порта Євпаторія по місцю призначення. Вантаж був завантажений в автомобіль (держ. знак 0000 КК) з прицепом-рефрижератором (держ. знак 3333 КК) і ХХ.05.2001 року був заявлений до митного оформлення для цілей вільного використання на території України. Проте, завантажені в автомобіль перевізника черенки не були доставлені по призначенню, оскільки відповідачем був виданий талон відмови в митному оформленні. Талон відмови був визнаний недійсним рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від ХХ-ХХ.06.2001 року по справі № 001. Вказане рішення вступило в законну силу.

Крім того, судом встановлено, що експертизою, проведеною по замовленню позивача Торгово-промисловою палатою Криму ХХ.05.2001 року встановлена порча всієї партії вантажу черенків, розміщених в автомобілі.

Вимоги позивача про повернення перевізнику автомобіля направлені на адресу відповідача вих. № № 1 від ХХ.05.2001 року; 2 від ХХ.12.2001 року, 1 від ХХ.01.2002 року залишились без задоволення. Із відповідей на вказані звернення вбачається, що відповідач умовою для звільнення автомобіля і повернення його законному володільцю висунув вимоги знищення позивачем порченого вантажу під митним контролем та подання документів, які б свідчили про згоду на таке знищення позивача.

Автомобіль М., в якому був розміщений вантаж, що належав позивачу, знаходився в зоні митного контролю до ХХ.02.2002 року. В зв'язку з простоєм автомобіля, рішенням Б-ського місцевого суду АРК від ХХ.02.2002 року по справі № 002 з позивача на користь М. стягнута неустойка в сумі 82800 грн. та моральна шкода в сумі 10000 грн., всього на загальну суму 92800 грн.

Оскільки вказане рішення вступило в законну силу, позивач повністю виконав рішення суду про стягнення з нього 92800 грн.

За таких обставин суд вважає, що господарський суд АРК правильно прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог позивача і задоволення позову на його користь.

При цьому господарський суд правильно вважав, що є причинний зв'язок між діями відповідача, необгрунтовано видавшим талон відмови в митному оформленні вантажу черенків і збитками позивача від оплати М. неустойки за простой, відшкодування останньому моральної шкоди і витрат по оплаті держмита, оскільки вантаж з моменту його надходження на митну територію України на адресу позивача і до стягнення з відповідача збитків, які виникли внаслідок порчі черенків, на користь позивача, знаходився в зоні митного контролю в автомобілі.

Обгрунтованими є також висновки господарського суду в тому, що до даних правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачем, необхідно застосовувати вимоги статей 440, 452 Цивільного кодексу України (1540-06) , оскільки витрати понесені позивачем на підставі рішення суду, яким задоволене позов М., є наслідком винних дій відповідача.

Разом з тим суд вважає, що висновки суду апеляційної інстанції в тому, що допущені відповідачем порушення - незаконна видача талону відмови в митному оформленні вантажу не знаходяться в причинному зв'язку із збитками, заподіяними позивачу, визнати правильними і обгрунтованими не можна з підстав викладених вище.

Не відповідають вимогам закону і висновки суду апеляційної інстанції про застосування до даних правовідносин ст. 203 ЦК України (1540-06) , оскільки відповідальність згідно вказаної статті настає при виникненні договірних правовідносин.

Інші обгрунтування незаконності рішення господарського суду, викладені в постанові апеляційної інстанції спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам чинного законодавства, що регулює дані правовідносини.

Тому суд вважає, що постанова апеляційної інстанції, як прийнята з порушенням норм матеріального права підлягає скасуванню, а рішення господарського суду, як таке, що відповідає обставинам справи і вимогам закону необхідно залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від ХХ серпня 2002 року скасувати, задовольнивши касаційну скаргу, а рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від ХХ травня 2002 року залишити без змін.