Спір про визнання недійсним рішення органу ДПІ в частині застосування фінансових санкцій з податку на додану вартість та з податку на прибуток - Матеріали рішення 01/195

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Є-ської об 'єднаної державної податкової інспекції на рішення від ХХ.10.2002р. господарського суду Донецької області у справі № 000 господарського суду Донецької області

за позовом Державного відкритого акціонерного товариства "Центральна збагачувальна фабрика "ХХХ" (далі "Товариство")

до Є-ської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсним рішення Є-ської ОДПІ від ХХ.04.2002р. № 1

Товариство звернулось до господарського суду Донецької області з позовом (з зарахуванням уточнених вимог) про визнання недійсним рішення Є-ської ОДПІ від ХХ.04.2002р. № 1 в частині застосування фінансових санкцій з податку на додану вартість у сумі 3721,25грн. та з податку на прибуток у сумі 302,91грн. Вказані фінансові санкції були застосовані до позивача за порушення податкового законодавства, а саме вимог статей 4,5,7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) та статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , пов'язаних з визначенням бази оподаткування.

Підставою прийняття оспорюваного рішення є акт від ХХ.04.2002р. № 4 про результати позапланової документальної перевірки позивача з питань дотримання податкового законодавства за період з ХХ.10.1999р. по ХХ.01.2002р.

Рішенням господарського суду Донецької області від ХХ.10.2002р. позовні вимоги задоволені у повному обсязі шляхом визнання недійсним рішення Єнакіївської ОДПІ від ХХ.04.2002р. № 1 в частині застосування фінансових санкцій з податку на додану вартість у сумі 3721,25грн. та з податку на прибуток у сумі 302,91грн.

Приймаючи рішення, суд прийшов до висновку, що у Є-ської ОДПІ були відсутні правові підстави для застосування фінансових санкцій в оспорюваних сумах в період дії пункту 3 статті 12 3акону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Є-ська ОДПІ подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу на рішення господарського суду Донецької області , в якій просить рішення у справі скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити, мотивуючи касаційну скаргу доводами про неправильне застосування судом норм матеріального права.

У касаційній скарзі Є-ська ОДПІ вказує на те, що відповідно до п.3 ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

В даному випадку, податковим органом були застосовано фінансові санкції за порушення податкового законодавства, порядок застосування таких санкцій регулюється статтею 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" (2181-14) і не залежить від того порушено чи ні у відношенні платника податків справа про банкрутство.

Заслухавши доповідь судді Д. та пояснення присутнього в судовому засіданні представника Відповідача дослідивши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні суду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено господарським судом при розгляді справи, ухвалою арбітражного суду Донецької області від ХХ.09.2000р. була порушена справа № 006 про банкрутство позивача і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, який діяв на момент прийняття оспорюваного рішення відповідачем (ухвали господарського суду Донецької області від ХХ.01.2001р., ХХ.01.2002р; ХХ.08.2002р. у справі № 006).

На підставі п.3 ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

З приписів Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) вбачається, що відповідальність платників податків за порушення строків сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) встановлена підпунктом 17.1.7 пункту, 7.1 статті 17 цього Закону, у якому зазначено, що у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у встановлених цим підпунктом розмірах.

Проте, як зазначено в рішенні Є-ської ОДПІ від ХХ.04.2002р. № 1 застосування фінансових санкцій здійснено на підставі підпункту 17.1.3. статті 17 Закон "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , згідно якого у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2. пункту 4.2 статті 4 цього закону такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі, встановленому цим пунктом.

Відповідно до підпункту 4.2.2 вказаного Закону, фінансові санкції застосовуються, зокрема, на підставі даних документальної перевірки результатів діяльності платника податків за заниження суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Вказані штрафні санкції, в даному випадку були застосовані до позивача за приховування об'єкту оподаткування, шляхом порушення вимог статей 4,5,7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) та статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , пов'язаних з визначенням бази оподаткування. Це порушення було виявлено під час перевірки і на цій підставі був донарахований податок та застосовані фінансові санкції, визначені підпунктом 17.1.3 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) за порушення правил оподаткування, а не за порушення строків сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

На підставі викладеного, колегія суддів зазначає, що господарський суд Донецької області, вирішуючи спір, помилково прийшов до висновку, що у Є-ської ОДПІ були відсутні підстави для застосування фінансових санкцій на підставі підпункту 17.1.3 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) в період дії мораторію.

На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5 ,111-7 , пунктом 2 статті 111-9, статтею 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -