ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.10.2002 Справа N А-6274/1-36
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого - Ткаченко Н.Г.
Суддів - Грек Б.М.
Чупрун В.Д.
За участю: представника ТОВ “Укрпромагросервіс” Устіменко –
Галко О.В. довіреність № 153/74-10 від 23.10.2002 р.;
представника Нововодолазької МДПІ Харківської обл. Лашиної О.В.,
довіреність № 5804/10/10 від 30.10.2002 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну
скаргу Нововодолазької міжрайонної державної податкової
інспекції Харківської області
на рішення господарського суду Харківської області від
14.06.2002 по справі № А-6274/1-36 та постанову Харківського
апеляційного господарського суду від 23.07.2002 р. по справі
№ А-6274/1-36 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
“Укрпромагросервіс” до Нововодолазької міжрайонної державної
податкової інспекції Харківської області
про визнання недійсним рішення., -
В С Т А Н О В И В:
Позивач ТОВ “Укрпромагросервіс” звернувся з позовом до суду про
визнання недійсним рішення Нововодолазької МДПІ
№ 161/23-31150886 від 19.04.2002 р. в частині донарахуваного
податку на прибуток в сумі 318490 грн. та застосування
фінансових санкцій в розмірі 61890 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 14.06.2002
по справі № А-6274/1-36 (суддя Водолажська Н.С.) позовні вимоги
ТОВ “Укрпромагросервіс” були задоволені повністю. Рішення
Нововодолазької МДПІ № 161/23-31150886 від 19.04.2002 р. було
визнано недійсним в частині донарахуваного податку на прибуток в
сумі 318490 грн. та застосування фінансових санкцій в розмірі
61890 грн.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
23.07.2002 р. у справі № А-6274/1-36 (судді: Філатов Ю.М., Бухан
А.І., Кравець Т.В.) рішення господарського суду Харківської
області від 14.06.2002 по справі № А-6274/1-36 було залишено без
змін.
В касаційній скарзі відповідач Нововодолазька міжрайонна
державна податкова інспекція Харківської області просить
скасувати рішення господарського суду Харківської області від
14.06.2002 р. та постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 23.07.2002 р. посилаючись на те, що вони
постановлені з неправильним застосуванням норм матеріального
права, які регулюють питання податкового законодавства.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без
задоволення, а оскаржувані рішення та постанову без змін,
посилаючись на те, що висновки суду відповідають фактичним
обставинам справи та вимогам чинного законодавства.
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників
сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи
касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що
касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних
підстав.
Як вбачається із матеріалів справи в період з 18.02.2002 р. по
17.04.2001 р. Нововодолазькою МДПІ була проведена позапланова
перевірка діяльності позивача з питання дотримання податкового
та валютного законодавства за період з 01.01.2001 р. по
01.01.2002 р. За результатами даної перевірки було складено акт
№ 23-104/57-20 від 17.04.2002 р. і на підставі якого
відповідачем прийнято рішення № 161/23-31150886 від 19.04.2002
р. про застосування та стягнення штрафних (фінансових) санкцій,
донарахованих сум податків, зборів (обов’язкових платежів) та
пені за порушення податкового та іншого законодавства, зокрема
донараховано податок на прибуток в сумі 318490 грн. та
застосовано фінансові санкції в сумі 61890 грн.
Визнаючи недійсним рішення Нововодолазької МДПІ Харківської обл.
№ 161/23-31150886 від 19.04.2002 р. в частині донарахування
податку на прибуток в сумі 318490 грн. та застосуванні
фінансових санкцій в сумі 61890 грн. суд як першої та і
апеляційної інстанцій виходив з того, що факти порушень
податкового законодавства позивачем не доведені документально,
висновки акту перевірки не враховують всіх суттєвих обставин,
тому оспорюване рішення Нововодолазької МДПІ, як прийняте на
підставі таких висновків – є недійсним.
Але з такими висновками суду повністю погодитись не можна з
огляду на наступне.
Згідно ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, при розгляді справи,
господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім
переконанням, що грунтується на всебічному, повному і
об”єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в
їх сукупності, керуючись законом, але ці вимоги закону при
розгляді даної справи господарським судом Харківської обл. та
Харківським апеляційним судом належним чином виконані не були.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем здійснена передача
497 т. цукру ПП “Алекс» за договором комісії б/н від 12.11.01р.,
про що свідчить видаткова накладна № 23/11-7 від 23.11.01 р. і
до валового доходу не був включений дохід від реалізації даного
цукру на суму 1187830 грн., в тому числі ПДВ на суму 197972
грн., з огляду на те, що цукор передавався за договором комісії
і не являється продажем.
Згідно п. 7.2.3. ст. 7 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податкова накладна складається у момент
виникнення податкових зобов”язань продавця у двох примірниках,
оригінал податкової накладної надається покупцю, копія
залишається у продавця товарів /робіт, послуг/.
Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування,
складаються окремі податкові накладні.
Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно
розрахунковим документом.
Відповідно до п. 1.31 ст. 1 Закону України “Про оподаткування
прибутку підприємств» продаж товарів – це будь-які операції, що
здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки
та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають
передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію,
незалежно від строків її надання, а також операції з
безоплатного надання товарів.
Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах
договорів комісії, схову /відповідального зберігання/,
доручення, інших цивільно-правових договорів, які не
передбачають передачу прав власності на на такі товари.
Вирішуючи спір, суд, як першої так і апеляційної інстанцій
належним чином не дослідив наявність чи відсутність факту
реалізації позивачем цукру ПП “Алекс», а висновки суду, що
операція по передачі позивачем 497 т. цукру ПП “Алекс” не є
продажем, і, відповідно об”єктом оподаткування, зроблені без
урахування положень чинного законодавства та фактичних обставин
справи, зокрема: податкової накладної, яка була виписана
позивачем ПП “Алекс” № 1014 від 23.11.01 р.; списання 497 т.
цукру з балансового рахунку позивача № 280”товари», тобто
відсутність даної кількості цукру у власності позивача.
Крім того із матеріалів справи вбачається, що між позивачем і
ВАТ “Первухінський цукровий завод» 24.09.2001 р. був укладений
договір на реалізацію позивачем 1525,7 т. цукру по ціні 2,4 грн.
за кг. Після реалізації цукру, сума комісійної винагороди
позивача, згідно договору складала 182937,53 грн. /ПДВ –39490
грн./ Згідно звіту комісіонера від 31.12.01 р. цукор, одержаний
на комісію, був повністю реалізований. Крім того, між
комісіонером і комітентом був проведений взаємозалік зустрічних
вимог на суму 3478596 грн. з урахуванням заборгованості заводу
перед позивачем за інвестиційним договором № 1 від 7.06.2001 р.
/за мінусом комісійної винагороди/. Сума комісійної винагороди
не була включена позивачем до складу валових витрат у грудні
2001 р. з посиланням на те, що для такого включення не було
законних підстав, так як між комітентом та комісіонером не було
складено належного документу, який би підтверджував дату
фактичного надання послуги.
Відповідно до п. 11.3 ст. 11 Закону України “Про оподаткування
прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, датою збільшення валового
доходу вважається дата, яка припадає на податковий період,
протягом якого відбувається будь-яка із подій, що сталася
раніше: або дата зарахування коштів від покупця /замовника/ на
банківський рахунок платника податку в оплату товарів /робіт,
послуг/, що підлягають продажу, у разі продажу товарів /робіт,
послуг/ за готівку – дата її оприбуткування в касі платника
податку, а за відсутності такої – дата інкасації готівки у
банківській усмтанові, що обслуговує платника податку; або дата
відвантаження товарів, а для робіт /послуг/ - дата фактичного
надання результатів робіт /послуг/ платником податку.
Висновок суду, щодо неправомірності включення відповідачем до
складу валових витрат позивача у грудні 2001р. суми комісійної
винагороди в розмірі 152448 грн. і відповідно донарахування
податку на прибуток в розмірі 45734 грн. з посиланням на те, що
згідно умов договору комісії від 24.09.2001 р. /п. 3.4/,
комісіонер на протязі 5 календарних днів від часу умов договору
зобов”язаний надати комітенту акт виконаних робіт, який підлягає
розгляду та затвердженню останнім, чого не було виконано в
грудні 2001 р., тобто ставлення виникнення валових доходів у
позивача з залежність від акту виконаних робіт, є
необгрунтованим, так як зроблений судом без належного
дослідження фактичних обставин справи, зокрема: не враховано і
не надана належна оцінка тим обставинам, що позивачем не
оспорювався факт, що виконання умов договору було оформлено
звітом комісіонера-позивача, а відшкодування вартості товарів,
реалізованих згідно договору комісії від 24.09.2001р. було
припинено шляхом заліку зустрічних вимог, що між позивачем і ВАТ
“Первухінський цукровий завод» здійснені всі належні дії по
виконанню договору комісії, передбачені вимогами ст.ст. 395 –408
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, як то, комісіонером- позивачем здійснена
реалізація товару за дорученням комітента за винагороду;
комісіонером 31.12.2001 р. складено звіт про виконання договору
комісії в порядку ст. 404 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, який був
прийнятий комітентом; в порядку ст. 408 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
комітентом утримана належна йому сума винагороди за договором
комісії, що надійшла до нього за рахунок комітента; при
проведенні взаєморозрахунків комітентом прийняті від комісіонера
належні йому кошти, відповідно до ст. 405 УК України, а також
вимог чинного законодавства.
Висновки суду, щодо безпідставності збільшення відповідачем на
391.0 тис. грн. валових витрат позивача за 2001 р., належним
чином не мотивовані, зроблені без оцінки всіх зібраних по справі
доказів і законодавчо необгрунтовані.
Із матеріалів справи вбачається, що за договором підряду № 3/12
від 3.12.2001 р. укладеним між позивачем і ПП “Алекс”, останнім
було виконано роботи з хіміко-механічного очищення теплообмінних
поверхонь і очищення системи гідротранспорту Згідно акту
виконаних робіт від 31.12.2001 р. вартість робіт складає
378856,18 грн. без ПДВ.
За договором про надання маркетингових послуг № 123 від
24.11.2001 р. між позивачем та ПП “Транссервіс”, останнім було
надано позивачу маркетингові послуги, вартість яких згідно акту
виконаних робіт склала 454 000 грн. без ПДВ.
Роботи по хіміко-механічній очистці теплообмінних поверхонь і
очистці системи гідротранспорту на суму 378856,18 грн. та
маркетингових послугах на суму 454000 грн. позивачем не були
відображені у податковому та бухгалтерському обліку.
Згідно п.п. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат не
належвть будь-які витрати, не підтверджені відповідними
рорахунковими, платіжними та іншими документами, обов”язковість
ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Висновок суду, про необхідність включення до валових витрат
позивача вартості робіт по договорам з ПП “Алекс” в сумі
378856,18 грн. та з ПП “Транссервіс” в сумі 454000 грн.,
зроблений без належного дослідження всіх доказів по справі та
без урахування вимог ст. 5 Закону України “Про оподаткування
прибутку підприємств».
За таких обставин рішення господарського суду Харківської
області від 14.06.2002 по справі № А-6274/1-36 та постанову
Харківського апеляційного господарського суду від 23.07.2002 р.
по справі № А-6274/1-36 не можна визнати як такі, що
відповідають фактичним обставинам справи і вимогам закону і вони
підлягають скасуванню.
При новому розгляді справи суду слід врахувати вище викладене,
більш повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати
належну оцінку зібраним по справі доказам і в залежності від
встановленого та вимог закону постановити законне та
обгрунтоване рішення.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7-111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Нововодолазької міжрайонної державної
податкової інспекції Харківської області задовольнити частково.
Рішення господарського суду Харківської області від 14.06.2002
по справі № А-6274/1-36 та постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 23.07.2002 р. по справі № А-6274/1-36
скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до
господарського суду Харківської області.
Головуючий - Ткаченко Н.Г.
Судді - Грек Б.М.
Чупрун В.Д.